UkrEngRus

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

За час свого існування людство безповоротно знищило біля 300 млрд. т кисню, замінивши його шкідливими сполуками, з яких кисень вже не може утворитися.

На Землі приведено у повну непридатність для ведення сільського господарства 1,5 – 2,0 млрд. га раніше родючих ґрунтів.

В результаті антропогенної діяльності температура атмосфери з початку XХ сторіччя зросла приблизно на 2 – 3 градуси за Цельсієм.

Наша цивілізація за станом технологій, можливостями біосфери досягла критичної межі через перенаселеність планети.***

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

В Україні протягом року в атмосферу надійшло 6,7 млн.т забруднюючих речовин, на підприємствах України утворилось 419,2 млн. т небезпечних відходів. З природних водних об’єктів України забрано 14,8 млрд. м3 води, у водойми скинуто 1,7 млрд. м3 забруднених стоків.

Різко знизився загальний рівень здоров’я населення України. У 2015 році  померло 594 тис. 800 осіб, народилось 411 тис. 800 осіб.

Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз.

В Україні ВІЛ-інфіковані 185 147 осіб, хворі на СНІД 38 455 осіб.***

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

Зростання обсягів нелегальної міграції в Україну становить реальну загрозу для суспільної безпеки. Україна входить у першу п’ятірку країн, де проживають міжнародні мігранти (6,8 млн. осіб).

Нелегальні мігранти здійснюють на території України кримінальні злочини, загострюють санітарно-епідеміологічну ситуацію.

Зростає рівень криміналізації суспільства. В Україні протягом 2015 року виявлено 5 млн. 651 тис. 824 злочина, засуджено 947тис. 983 особи.***

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

В Україні порушуються права і свободи людини. Правоохоронними органами застосовуються необґрунтовані затримання та арешти.

Широко розповсюджене незаконне насильство для отримання зізнання у скоєнні злочину.

Порушуються права власності, зокрема, незаконні захвати земель або іншої власності всупереч закону.

Воєнна доктрина РФ в переліку загроз містить розширення НАТО і нарощування можливостей США та альянсу в цілому..***У Стратегії Національної безпеки США дії Росії кваліфіковані як агресія що потребує протидії.. ***Глави оборонних відомств країн ЄС погодили новий план оборони і безпеки та домовилися створити новий штаб і спільні сили швидкого реагування..***Євросоюз створить новий Генеральний директорат з питань оборони, промисловості та космосу для допомоги у фінансуванні, розвитку та розгортанні збройних сил..***

 

There are no translations available.

mar fМарутян Р.Р.


Вивчення і аналіз культурних аспектів міжнародної співпраці в питаннях забезпечення безпеки є актуальною темою сьогодні. 

  

 

Сучасний світ характеризується поглибленням глобальних, національних і регіональних протиріч, які роблять істотний вплив на світову політику, систему міжнародної безпеки й стають причиною найрізноманітніших соціальних конфліктів. Основою даних конфліктів все частіше стають не лише питання економічного, соціального або військово-політичного розвитку, але і проблеми, що виникають в процесі міжкультурної взаємодії. Саме тому, для теорії і практики національної безпеки, стає актуальним проблема подальшої розробки інструментарію міжкультурної комунікації.

У історії міжнародних відносин прикладом складнощів в міжкультурній комунікації сталі події скіфсько-персидської війни (тлумачення послання скіфів персидському цареві Дарію), що були описані  Геродотом в четвертій книзі «Історії». Одного дня скіфський цар Ідантірс послав персидському цареві вельми дивні дарунки: миша, жаба, птиця і п'ять стріл. Дарій розтлумачив значення цих підношень в найбільш вигідний для себе спосіб. Він вирішив, що скіфи готові до беззастережної здачі – що вони віддають йому своюземлю (оскільки миша живе в землі і харчується злаками, як і людина); водні джерела (оскільки жаба живе у воді); своїх коней (яких символізує птиця, що втілює собою свободу. До того ж, коні були найкоштовнішим майном скіфів). П'ять стріл, на думку Дарія, означали, що скіфи складають свою зброю. Проте один з соратників Дарія, Гобрій розтлумачив послання скіфського царя іншим чином: «Якщо ви перси, не відлетите, як птиці, або не сховаєтеся, як миші і жаби в землі абоу воді, то ніколи не побачите своєї батьківщини, тому що загинете під нашими стрілами»[2,с.65]. Подальші історичні події, що відбулися, переконали Дарія, що Гобрій виявився правий і друге тлумачення було правильнішим. А приклад, наведений Геродотом, і зараз служить вказівкою на те, як важливо правильно прочитувати культурні коди, що містяться в посланні суперника.

Вивчення і аналіз культурних аспектів міжнародної співпраці в питаннях забезпечення безпеки є актуальною темою й сьогодні. Для роботи в умовах багатонаціональних миротворчих операцій фахівцям сектора безпеки необхідно уміти знаходити спільну мову з представниками різних культур, щоб добитися загальних цілей на основі ефективних комунікацій[1,с.1]. Актуальність даного питання обумовлена також тим, що в сучасній складній системі міжнародних відносин субнаціональні актори часто стають причиною конфліктних ситуацій. В зв'язку з цим, завдання соціокультурного аналізу полягає у виявленні даних конфліктних ситуації в їх латентному стані (до моменту ескалації конфлікту), що дозволить ефективно протистояти викликам і загрозам міжнародній безпеці. Сьогодні перед структурами сектора безпеки багатьох країн світу, особливо тих, що є учасниками миротворчих операцій (і Україна тут не виключення) актуальним стає питання про те, яка роль соціокультурного аналізу в процесах аналітичного забезпечення зовнішньої політики і політики національної безпеки.

У контексті вищесказаного актуальною проблемою сучасної системи забезпечення національної безпеки стає створення нових методів інформаційно-аналітичної роботи, заснованих на аналізі культурного середовища. Складні соціальні феномени, такі як зростання населення, всесвітня економічна інтеграція, революція в інформаційно-комунікаційній сфері потребують формування нового інструментарію аналітичної роботи структур сектора безпеки.

Одним з таких інструментів є соціокультурний аналіз.

У сучасній системі аналітичного забезпечення національної безпеки соціокультурний аналіз вбудований в традиційний інформаційно-аналітичний процес, що заснований ще на державно-центричних концептах, закладених в роки «холодної війни», метою яких є вивчення чинників, що забезпечують стабільність держави і цілісність її території.

Зростаюча взаємозв'язана і взаємозалежність сучасних загроз національній безпеці, таких як кіберзлочинність, тероризм, транснаціональні кримінальні угрупування і навіть гуманітарні кризи, диктують необхідність зміни основоположних концепцій інформаційно-аналітичного забезпечення національної безпеки на нові людино-центричні концепти, які покликані досліджувати причини політичних змін в суспільстві[3, с.120]. Тобто бути повинні стати своєрідним «соціальним радаром» з визначеним рівнем глибини деталізації, що дозволить політичним лідерам приймати зважені рішення щодо посилення впливу в тому або іншому конфліктному регіоні ще до загострення кризи.

Основними об'єктами сучасного соціокультурного аналізу повинні стати: ментальність населення регіону, причини, по яких населення підтримує або не підтримує уряди своїх країн, національне, соціально-політичне, релігійне і культурне середовище, а також чинники, що впливають на суспільну думку населення.

Досвід США.

Результати операцій в Афганістані, Іраку, контртерористичних акцій по всьому світу, а також події «Арабської весни» укріпили думку аналітиків розвідувальних структур США про необхідність ретельного аналізу соціокультурного середовища в районах майбутніх військових операцій. Досвід даних спецоперацій останніх років наочно показав, що недооцінка людського чинника дуже дорого обходиться державі. Після переходу конфлікту у відкриту фазу вже пізно запускати процес вивченнянаселення і його соціокультурних особливостей. Оптимальним, на думку американських дослідників Майкла Т. Фліна, Джеймса Сисько, Девіда К.Ілліса[4], вважається управління кризою «доки не грянув грім», тобто до моменту його ескалації. На латентній стадії конфлікту набагато дешевше здійснювати доступ до інформаційних ресурсів. Автори посилаються на міжнародне право, де під державним суверенітетом розумієтьсяневтручання у внутрішні справи інших держави, проте, згідно з Індексом держав, що не відбулися, близько 20 % всіх державних утворень на планеті або вже визнані державами (failed states), що не відбулися, або знаходяться на межі включення в даний список. Одночасно з цим, саме на території таких країн і формуються суб'єкти, що несуть потенційні погрози національним інтересам США.

В зв'язку з цим Міністерство оборони США і «розвідувальне співтовариство» створили цілий ряд організацій, які повинні зайнятися саме соціокультурним аналізом:

- Рада з вивчення Соціокультурних можливостей при Міністерстві оборони, 

- Система по вивченню людських ресурсів

- Відділ по вивченню населення при Центральному командуванні США.

Таким чином, «розвідувальному співтовариству» залишилося лише запустити процес вбудовування соціокультурного аналізу в класичний інформаційно-аналітичний процес.

Аналітики Центру Стратегічних Досліджень США Ентоні Кордесмен і Ніколас Яроша вважають, що сучасні конфлікти більшою мірою пов'язані з протиборством в області ідей і управління, а не прямого збройного конфлікту між державами. Тому, на їх думку, об'єктами соціокультурного аналізу можуть стати[4]:

-рівень безробіття;

-відсоток громадян країни, зайнятих некваліфікованою працею або працею, що не відповідає їх кваліфікації;

-система розподіл доходів в державі;

-прибутковість державного сектора;

-перешкоди для зростання і розвитку економіки;

-кількісні показники спецслужб і поліції і аналіз їх функцій;

-якість керівної еліти.

Американські дослідники приходять до висновку про те, що державно-центричний аналіз, використовуваний ще з часів «холодної війни», вже не відповідає вимогам сучасної політичної обстановки, багато в чому через те, що етнічні групи і етноси, як субнаціональні актори, стали грати велику роль в політичному житті своїх країн.

Розвідувальні структури США пропонують вирішити це завдання за допомогою засобів так званого Конфліктного Контінууму (The Conflict Continuum). Автори теорії Конфліктного Контінууму (КК) (рис.1) зазначають, що на відміну від традиційного аналізу, який спирається на кількісні показники, такі як показники ВВП або кількість мотострілкових батальйонів, соціокультурний аналіз має на увазі глибше вивчення культурних, соціальних і інших особливостей населення країни. Не дивлячись на складнощі завдання, цей тип аналізу має бути інтегрований в систему КК.

До недавнього часу розвідувальні структури США користувалися наступною концептуальною схемою аналітичної роботи - «здобуття первинної інформації – спостереження – ретельне вивчення» “ISR”), яка виконувалася по алгоритму «знайти – закріпитися – завершити операцію» («find–fix–finish»). На думку американських військових аналітиків вона має бути замінена на довгострокову аналітичну модель «вивчення – спостереження – здобуття інформації прикладного характеру» («reconnaissance – surveillance – intelligence» “RSI”), що діє по алгоритму «отримати відомості – проаналізувати – залучити» («understand – analyze – engage»)[4].

RSI є парадигмою, розробленою спільно Метью Пулсом з Командування сил спеціальних операцій США і Киром Хатчинсоном з командування розробки принципів сухопутних операцій США для інтеграції соціокультурного аналізу в структуру аналітичного супроводу політики національної безпеки. Як відзначають автори, отримати інформацію про населення до виникнення конфлікту набагато дешевше і легше, оскільки норми і ментальність вкорінена в традиціях і історії, доступ до якої майже завжди відкритий.

Перша фаза RSI відноситься до розуміння світоглядних основ, що превалюють у місцевого населення. Друга фаза має на увазі використання методів соціальних наук, зміна базовою ліній аналізу, визначення соціокультурних трендів, на які, на думку аналітиків, варто звернути пильну увагу. Крім того на цій фазі необхідно виявити, які протиріччя мають тенденцію до посилювання і яким чином вони можуть сприяти здійсненню національних інтересів США в даному регіоні. Також важливим моментом, на думку колективу авторів, є використання нетрадиційних джерел інформації, тобто даних від приватного сектора і наукового співтовариства, соціологічних опитувань і перепису населення, статистику від міжнародних маркетингових компаній.

RSI пропонує концептуальні основи інтеграції соціокультурного аналізу в розвідувально-аналітичний процес, а також визначає, які кадрові ресурси і в якій кількості будуть необхідні для його нормального функціонування.

В цілому ідея полягає у тому, що перед «розвідувальним співтовариством» ще на початковій стадії конфлікту, ще до того як він може перейти у військову стадію, постає важливе завдання по встановленню джерел інформації про соціально-культурну ситуацію у країні. Ці джерела можуть включати: держави-партнери,  наукове співтовариство, компанії приватного сектора і соціальні мережами. Саме вони, на думку авторів теорії КК, повинні забезпечити безперешкодний доступ до інформації про повсякденну суспільну дійсність. На основі цих даних повинні вивчатися культурні, соціальні та інші особливості життя місцевого населення.

 Відповідно до отриманих знань, за результатами соціокультурного аналізу, має бути збудована базова лінія Конфліктного Континууму. Пізніше, «розвідувальне співтовариство» може інформувати осіб, що приймають рішення, про найбільш ефективні дії з боку США, які не йтимуть врозріз зі світоглядом і ментальністю місцевого населення. По закінченню конфлікту, знов створені інститути влади не повинні входити в протиріччя з соціокультурними принципами життя населення. Недооцінка важливості вивчення ментальності народів, а саме його світогляди, превалюючих норм життя і самосвідомості стали причинами невдалого будівництва нових інститутів влади в постконфліктних країнах (виводи Оперативного Командування США). Саме тому «розвідувальне співтовариство», ґрунтуючись на соціокультурному аналізі, повинне виробити найбільшжиттєздатні варіанти подальшого постконфліктного розвитку даної країни.

Таким чином, соціокультурний аналіз стає актуальним елементом системи інформаційно-аналітичного забезпечення національної безпеки, яка повинна концентруватися на інноваційних засобах і технологіях, здатних відповідати викликам сучасного конфліктного середовища і забезпечувати осіб, що приймають рішення, нелінійними і цілісними варіантами вирішення складних завдань.

 

Література:

1.Гарин А. Межкультурная компетентность в вопросах национальной безопасности /А.Гарин. – Гармиш-Партенкирхен, 2011. – 158 с. 

2.Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.– 576 с. 

3.Рябова Е.Л. Межкультурное взаимодействие в современном мире // Е.Л. Рябова, Л.О. Терновая. – Учебное пособие. – Москва, Этносоциум, 2011. – 374.

4.Michael T. Flynn, James Sisco, David C. Ellis Left of Bang: The Value of Sociocultural Analysis in Today's Environment. – Режимдоступу: http://www.ndu.edu/press/left-of-bang.html.

 

Марутян Р.Р.  к.і.н., доцент, тел. моб. (050)525-75-99, кафедра національної безпеки, Національна академія державного управління при Президентові України