UkrEngRus

“During the past 3 centuries human population has increased tenfold to 6000 million and fourfold in the 20th century

• Cattle population increased to 1400 million (one cow/family) by a factor of 4 during the past century

• There are currently some 20 billion (20,000 million) of farm animals worldwide

• Urbanisation grew more than tenfold in the past century almost half of the people live in cities and megacities

• Industrial output increased 40 times during the past century; energy use 16 times

• Almost 50 % of the land surface has been transformed by human action”

Paul Crutzen

Dutch Nobel prize winning atmospheric chemist***

“Fish catch increased 40 times

• The release of SO2 (110 Tg/year) by coal and oil burning is at least twice the sum of all natural emissions;

over land the increase has been 7 fold, causing acid rain, health effects, poor visibility and climate changes due to sulfate aerosols

• Releases of NO to the atmosphere from fossil fuel and biomass burning is larger than its natural inputs, causing regional high surface ozone levels

• Several climatically important ”greenhouse gases” have substantially increased in the atmosphere, eg.

CO2 by 40 %, CH4 by more than 100 %.”

Paul Crutzen

Dutch Nobel prize winning atmospheric chemist***

“Water use increased 9 fold during the past century to 800 m3 per capita / year;

65 % for irrigation, 25 % industry, ~10 % households

It takes 20, 000 litres of water to grow 1 kilo of coffee

11,000 litres of water to make a quarter pounder

5,000 litres of water to make 1 kilo of cheese

1 kg meat → 16000 litres of water

1 kg grain → 1000 litres of water”

Paul Crutzen

Dutch Nobel prize winning atmospheric chemist

Воєнна доктрина РФ в переліку загроз містить розширення НАТО і нарощування можливостей США та альнсу в цілому..*** У Стратегії Національної безпеки США дії Росії кваліфіковані як агресія що потребує протидії.. *** Росія реформує силові структури: відбувається створення Федеральної служби військ Національної Гвардії на базі Внутрішніх військ МВС, Федеральної міграційної служби та Федеральної служби контролю обігу наркотиків.. *** Глави оборонних відомств країн ЄС погодили новий план оборони і безпеки та домовилися створити новий штаб і спільні сили швидкого реагування.. ***

c                                                         Марутян Р.Р.

  В умовах стрімкого зростання інформаційних потоків і браку часу для ухвалення стратегічних рішень критично важливим стає створення для керівників державних органів влади сучасного науково-технологічного середовища, що сприяє оперативному інформаційно-аналітичному забезпеченню керівництва держави в надзвичайних (нештатних), кризових ситуаціях та забезпечує прийняття ефективних державно-управлінських рішень.

 

Найважливішими елементами цього середовища є Ситуаційний (Кризовий) центр (СЦ) та Інтелектуальний кабінет керівника (ІКК). Залежно від галузі застосування, назва «Ситуаційного центру або кімнати» (situation room) може трансформуватися у «центр командування і управління»  (command and controlcenter), «кризовий центр» (crisis  center), «надзвичайний центр» (emergency center), «залу нарад» (corporate boardroom, conference room). При цьому під центром розуміється не лише спеціально обладнане приміщення, але й відповідні інформаційні, телекомунікаційні, програмні та методичні засоби, що забезпечують процес доставки,  агрегації інформації з метою вироблення відповідного управлінського рішення[1].

 Ситуаційний центр є також найважливішою технологічною основою сучасного стратегічного управління і може бути представлений як організаційно-технічний комплекс, основу якого складають інформаційне і програмне забезпечення підтримки управлінських рішень на основі комплексного моніторингу чинників впливу на об’єкти та процеси. Завдання, які вирішуються на основі технологій СЦ дозволяють експертно-аналітичному співтовариству істотно впливати на ухвалення найбільш важливих управлінських рішень стратегічного рівня шляхом доведення до керівництва держави об'єктивної інформації, науково обґрунтованих оцінок та прогнозів розвитку об’єктів.

Прообразами СЦ були радянські аналітичні центри, які почали з’являтися у 80-і роки ХХ століття як інструменти інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності партійних і державних структур. На початку 1990-х років оперативність, мобільність та об'єктивність у роботі цих центрів, структуризація інформаційних потоків, залучення широкого кола вчених та експертів, призвели до різкого зростання ролі даних інститутів у політичному житті суспільства.

На думку Г.П.Ситника, ситуаційний центр -спеціальний організаційно-технічний комплекс, оснащений цільовим апаратно-програмним забезпеченням і унікальним інформаційно-комунікаційним устаткуванням для проведення службових нарад перших осіб керівництва держави та найбільш підготовлених експертів, аналітиків з метою розробки й прийняття ключових державно-управлінських рішень «в режимі реального часу» (досить частий використовується як важливий інструмент стратегічного управління у сфері національної безпеки) [9].

 Приклади дизайн-проектів створення СЦ

sc1

Загальна мета створення СЦ є: моніторинг стану об'єкту управління, прогнозування розвитку ситуації на основі аналізу наявної інформації, моделювання наслідків управлінських рішень (на базі використання інформаційно-аналітичних систем), експертна оцінка управлінських рішень, їх оптимізація, управління в кризовій ситуації.

Якщо підійти більш детальніше, то можна стверджувати, що основними цілями створення СЦ і ІКК є[8,с.193]:

- інтеграція інформаційних ресурсів інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТКС) держави, включаючи мультимедійні джерела, для забезпечення інформаційної підтримки діяльності її керівництва та прийняття ефективних державно-управлінських рішень;

-  наочне і раціональне представлення багатоаспектної інформації, в т.ч. в режимі онлайн із стрічок світових агентств, фінансових структур тощо з використанням сучасних засобів відображення;

- організація та забезпечення технологічної підтримки проведення нарад, колегій з використанням сучасних методик колективної роботи, включаючи методи «мозкового штурму», протоколювання управлінських заходів;

-  забезпечення можливості видаленого підключення й ефективної роботи розподілених груп експертів;

- забезпечення можливості ефективного та оперативного управління керівником держави міністерствами та відомствами, місцевими органами влади шляхом особистого візуального контакту;

-  забезпечення безпосереднього доступу керівництва органів державної влади (ОДВ) до достовірної інформації з різних джерел з видачею її на один екран (реалізація принципу «єдиного вікна»);

-  підвищення оперативності й якості управлінських рішень на основі використання аналітичних і прогнозних засобів;

-  вдосконалення взаємодії з ситуаційними центрами і аналітичними структурами органів управління на місцях.

Можна виділити ряд ознак «ситуаційності» проблеми, що вказують на доцільність її рішення за допомогою ситуаційних центрів: 

- концептуальність опису проблеми;

- неформальність, невизначеність;

- взаємовплив безлічі чинників;

- великі обсяги неявної інформації;

- хаотичність зміни ситуації.

 Завдання, що реалізовуються СЦ можна умовно поділити на три групи: інформаційно-аналітичне забезпечення, прогнозування розвитку ситуацій та підготовка колективних рішень.

Таким чином, ситуаційний центр - це, передусім, сукупність спеціальних інформаційних технологій та апаратно-програмних комплексів, що реалізовують функції підготовки управлінських рішень з урахуванням оцінки їх наслідків, причому процес розробки й прийняття рішення відбувається в реальному часі по відношенню до тих подій, на які треба реагувати.

 Види ситуаційних центрів. В цілому можна виділити два типи СЦ: 

- стаціонарні центри, що прив'язані до конкретних приміщень, де проходять наради;

- мобільні центри, що розгортаються на місці подій, у конкретному регіоні. 

 Стаціонарний ситуаційний центр може бути як елементом розподіленої інфраструктури СЦ, так діяти окремо. Побудова стаціонарних центрів управління для різних державних структур може сприяти розробці унікальні управлінських рішень й створенню команди висококласних експертів, здатних вирішувати найскладніші управлінські завдання.

 Мобільний ситуаційний центр призначений для підвищення ефективності управління безпосередньо на місці події, у тому числі при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Він повинен бути оснащений сучасним інфо- комунікативним устаткуванням, мати змогу оперативне переміщуватися й розгортатися, а також забезпечувати комфортні умови роботи і відпочинку персоналу. Завдяки своєї універсальності мобільний ситуаційний центр може бути створений на базі різних транспортних засобів, а саме: автобусів, залізничних вагонів, автомобілів підвищеної прохідності, літаків, катерів тощо.         У сучасній управлінській практиці існує два основні управлінські підходи до побудови ситуаційних центрів: 

- локальний ситуаційний центр; 

- розподілений ситуаційний центр. 

Перспективною є побудова розподіленого СЦ організації. По суті це сукупність зв'язаних між собою ситуаційних центрів, орієнтованих на реалізацію концепції управління знаннями. При цьому фізично (як об'єкт) може існувати один центр, але технологічно є можливість організації роботи віртуальних груп експертів (учасників ситуаційного аналізу), необхідних для підготовки управлінських рішень. 

Крім того, оснащення й методичне забезпечення роботи центру повинне дозволяти не лише реалізовувати перегляд презентацій і заслуховування відповідних доповідей, але й проводити їх в динаміці: звертатися до необхідних інформаційних джерел, аналізувати альтернативні версії рішень тощо. 

СЦ і ІКК, як правило, включають наступні модулі: 

1. Комплекс технологічних засобів (КТС). 

2. Інформаційно-аналітичні засоби (ІАС) та інтерфейси. 

3. Організаційно-адміністративна компонента. 

КТС повинен забезпечувати можливість прийому (здобуття) та видачі (відображення) різнорідної інформації, представленою на різних носіях (комп'ютерна інформація, відео і DVD носії, аудіо інформація, інформація на паперових носіях, мапи, відеоконференція тощо), що поступає як з внутрішніх джерел, так й ззовні. 

ІАС повинні забезпечувати інтегровану обробку отриманої інформації, представлення її у формі, що є готовою для обговорення та аналізу. Інтерфейси повинні забезпечувати зв'язок з корпоративними та іншими базами даних, а також семантичну єдність представленої інформації. 

Організаційно-адміністративна компонента повинна забезпечувати управління роботою КТС і ІАС, а також надавати онлайн інформаційну і аналітичну підтримку в процесі обговорення і ухвалення управлінських рішень. 

Загострення інформаційного протиборства й зростання інформаційних потоків змусило переоцінити не тільки саму концепцію СЦ, але й засоби її реалізації. Зокрема, звичайні методи накопичення інформації, її агрегації і моніторингу не змогли забезпечити своєчасного інформування керівництва низки країн щодо наближення терористичної загрози. 

У колишню концепцію СЦ була закладена технологія data management (управління даними) або information management (управління інформацією). По суті, діяльність СЦ зводилася до відображення інформації для її обговорення по заздалегідь спрогнозованому сценарію. Сучасні технології knowledge management (управління знаннями) дозволяють перейти до реальної генерації управлінських рішень в СЦ. У основі цієї технології покладена можливість накопичення знань щодо рішень у подібних ситуаціях та відомостей щодо людей (організацій), здатних стати експертами в тій або іншій галузі. 

Практично всі провідні країни світу переходять від концепції «замкнутого» СЦ до концепції створення розподілених ситуаційних центрів, в яких збір та агрегація інформації, а також генерація знань здійснюється співтовариством експертів, що отримали назву collaboration system (системи взаємодії) та intelligence sharing systems (системи обміну й розподілу інформації). Зокрема, такі системи створенні у силових відомствах США, держдепартаментах, корпораціях ВПК. 

Технічною основою таких систем є розвинене захищене телекомунікаційне середовище та програмні засоби організації колективної роботи. Особлива увага приділяється системам управління знаннями, методикам й програмам колективного «мозкового штурму» (brainstorming) і генерації ідей (ideageneration), розробляються спеціальні методи та презентації представленої інформації. 

Активно розвивається напрям відеоконференцій, використання яких дозволяє скоротити витрати на переїзди й відрядження, розширити склад експертів, що залучаються до обговорення. При цьому розвивається напрям надання зовнішніх (по відношенню до власника СЦ) послуг (outsourcing) сторонніми організаціями як в частині залучення їх експертів до аналізу проблеми (ситуації), так і в частині використання їх обчислювальних потужностей для накопичення та моніторингу відповідної інформації. 

Можна стверджувати, що СЦ виступає як інструмент, що дозволяє особам, що приймають рішення (ОПР), оперативно осмислити проблему, дослідити її в умовах невизначеності та ухвалити ефективне управлінське рішення. Однією з найважливіших особливостей сучасного СЦ є комбінація двох категорій технологій: інформаційних та управлінських, а також можливість роботи в наступних трьох режимах. 

Першийрежим моніторингу (дослідницький режим), коли центр відстежує ті або інші процеси в конкретній сфері управління, фіксує показники, значення, сплески активності в тому або іншому регіоні, галузі, серед певних груп населення. У рамках цього режуми відбувається моніторинг об'єкту цільової дії (ОЦД) і інформування ОПР щодо досягнення ОЦД заданого стану. Відповідно мета – це бажаний стан ОЦД. Рішення приймає ОПР на базі власного уявлення про проблему (знання про мету, особистий досвід, інтуїція). Далі уявлення ОПР про проблему розглядається як інформаційна модель ОЦД (ІМОЦД). 

Другий – плановий, коли розробляється робочий розклад, й група експертів формує доповідь з варіантами рішення та розробкою системи моделювання. 

Третій – режим роботи у кризових ситуаціях, коли трапляється кризова ситуація на яку потрібно негайно реагувати: зібрати необхідну інформацію, змоделювати ситуацію, запропонувати управлінське рішення й запобігти розростанню кризи. Режим  реалізовується в онлайн, коли на основі прецедентів і накопиченої інформації про фігурантів ситуації ІМОЦД містить готові алгоритми рішень. 

Сучасні тенденції розвитку західної управлінської практики свідчать про перехід органів державної влади та великих корпорацій у режим електронного уряду та електронної компанії, відповідно, електронного СЦ.

Приміщення СЦ традиційно розділяються на декілька основних зон: зал в якому проходять наради ОПР і запрошених експертів; аналітичні центри, розташовані поруч або віддалені від ситуаційних кімнат; операторські кімнати.

Центри моніторингу і управління, кризові центри і диспетчерські мають у своєму складі зал для роботи чергової зміни, що проводить постійний мониторінг об'єктів.

Розташування основних приміщень :

1.Ситуаційний зал;

2.Операторська;

3.Зал аналітиків;

4.Технічне приміщення для розміщення устаткування;

5.Технічна зона для обслуговування відеостіни.

Зал засідань(ситуаційний зал) призначений для інформаційної підтримки керівника в ході підготовки і ухвалення рішень, проведення конференцій і нарад і передбачає робочі місця для керівного складу, штатного персоналу, запрошених учасників і фахівців інформаційної підтримки.

Розташування устаткування :

1.Графічна відеостіна Mitsubishi;

2.Дублююча відеостіна з LCD моніторів на робочому місці оператора;

3.Сенсорна панель управління на робочому місці голови;

4.Сенсорна панель управління на робочому місці оператора;

5.Мікрофонний пульт голови;

6.Мікрофонний пульт делегата;

7.Вбудовуваний архітектурний інтерфейс для підключення ноутбука;

8.Інтерактивна трибуна доповідача, оснащена сенсорним планшетом 5утрос1шт і мікрофонним пультом;

9.Робочі місця помічників;

10.Контрольні монітори оператора;

11.Комунікаційна стойка;

12.Купольна відеокамера технологічного телебачення і відео конференцзв'язку.

Світова практика свідчить про те, що СЦ створюються в першу чергу для забезпечення належного рівня національної безпеки, який потребує  довгострокового та короткострокового прогнозування розвитку проблемної або кризової ситуації, підготовки та розробки типових сценаріїв реагування на сучасні виклики та загрози.

Державне управління національною безпекою – це специфічний вид державного управління, який охоплює усі сфери життя суспільства та пов’язаний з безпекою всього суспільства, захистом національних цінностей та інтересів. Фахівці, робота яких пов’язана з експертно-аналітичною, консультативно-дорадчою та організаційно-розпорядчою діяльністю у сфері національної безпеки часто зіштовхуються з складними й неструктурованими управлінськими проблемами, які іноді мають «кризове забарвлення», саме тому вони повинні вміти оперативно ухвалювати управлінські рішення в умовах невизначеності та нестачі часу, зважаючи на значну кількість чинників, іноді досить суперечливих. Складність та неординарність завдань, що стоять перед управлінськими структурами сектору безпеки, обґрунтовують необхідність їх належного наукового та інформаційно-аналітичного забезпечення.

Поява СЦ у структурах сектору безпеки обумовлено тим, що наявність і належне функціонування таких центрів є ключовим елементом інструментарію стратегічного управління у сфері національної безпеки, його інтелектуального супроводу. Великий досвід відносно створення і успішного функціонування СЦ мають США, де вони розглядаються як ключовий елемент підтримки управлінських рішень на стратегічному рівні управління[3,с.45].

На урядовому сайті США дається наступне визначення ситуаційній кімнаті Білого дому (White House Situation Room)  – це цілодобовий наглядовий і сигнальний центр, що забезпечує Президента, помічника з національної безпеки, членів Ради безпеки поточною розвідувальною і відкритою інформацією для вироблення і реалізації політики в у сфері національної безпеки.

Найбільш вдалим прикладом комбінованого СЦ є Центри управління космічними польотами і Центри проведення командно-штабних вчень збройних сил НАТО і США. Іншим відомим прикладом СЦ є Центр стратегічної інформації і операцій (Strategic Information and Operations CENTER–SIOC) ФБР який грав ключову роль в розслідуванні подій 11 вересня 2001. Центр забезпечує не лише збір і агрегацію необхідної інформації, але і координацію роботи з виділеної проблеми різних міністерств і відомств. Зокрема, з проблеми 11вересня, Центр взаємодіє з більше 500 представниками 32 державних агентств. Він розташовується у будівлі ФБР, та має підвищену охорону. У центр входять дві кімнати командування, кімната управління і кімната конференцій. Всі приміщення обладнані спеціальними засобами відображення (великими екранами і мультіекранними комплексами).

Подібні центри управління і підтримки ухвалення рішень створені у Пентагоні, та інших державних установах (Air Force Innovation Center, Defense Systems Management College, Federal Aviation Administration, Department of State, у міністерствах оборони країн Західної Європи, UK Post Office і багато інших). В умовах загострення міжнародної ситуації, у тому числі, в контексті боротьби з міжнародним тероризмом, СЦ активно створюються також у зовнішньополітичних відомствах провідних країнах світу[8,с.192].

З відкритих джерел відомо, що у США СЦ існують не лише в державних структурах, але і в крупних комерційних організаціях, де є необхідність оперативного ухвалення управлінських рішень на базі багатоаспектної інформації. Зокрема, ситуаційні центри підтримки ухвалення рішень мають такі всесвітньо відомі компанії як  Price Water House Coopers, Boeing, Aеrospatiale, Nokia, Eastman Chemicals, Computer Science Corporation, Grenridge Insurance (Norway), а також багато нафтових корпорації.

Ефективний досвід щодо створення СЦ має також Росія, де створені СЦ керівництва країни, ряду федеральних служб, у Міністерстві атомної промисловості тощо. Останнім часом вони створюються в комерційних структурах таких як Лукойл, ТНК, тощо. З технологічної точки зору СЦ і ІКК підприємства (організації, адміністрації) є складовими частинами її інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТКС). Слід відмітити що при побудові СЦ використовуються найсучасніші ІКТ (Інтернет/Інтранет портали, аналітичні програми і бази даних, мультимедійні, в тому числі, відео, джерела інформації геоінформаційні технології, відеоконференції тощо).

В сучасній Україні процес створення мережі СЦ (перш за все при Президенте України, міністерствах та відомствах) тільки починається, його мета – вдосконалення якості державно-управлінських рішень, сприяння їх прозорості, передбачуваності, легітимності, позитивного сприйняття державної політики національної безпеки як в середині країни так й за кордоном.

В цьому аспекті Україна повинна орієнтуватися на позитивний зарубіжний досвід накопичений провідними країнами світу, що займають передові позиції у системі інтелектуального супроводу державного управління.

Слід зазначити, що в Україні впродовж 1994-2002  рр. виникало декілька проектів створення СЦ на стратегічному рівні управління, зокрема, створення Ситуативної кімнати Президента України. Такі спроби робили перші Президенти України, так Л.М.Кравчук підписав розпорядження «Про Науково-технічну раду по створенню Ситуаційного центру при Президенті України та Концепцію цього центру» від 14 липня 1992 року  N 128/92-рп, а Л.Д.Кучма розпорядження «Про Ситуаційний центр при Президентові України» від 10 грудня 1994 року N 185/94-рп.

Згідно останнього розпорядження «оперативну обробку інформації про події в Україні і  світі  в СЦП виконують групи поточних аналітиків, підпорядковані Державному раднику України  з  питань  національної  безпеки.  Президент  має можливість  здійснювати  надійний  цілодобовий  зв'язок   з    СЦП незалежно від свого місцеперебування».

У 1993 році для фінансування робіт із створення Ситуаційного центру при Президентові України держава виділила Адміністрації Президента України 249519 доларів США на придбання засобів обчислювальної техніки, у 1995 році - 86470 млн.крб.[6;7].

Але нажаль слід констатувати той факт, що всі спроби щодо створення діючого СЦ при Президентові України виявилися невдалими. На думку фахівців, причина у тому, що це була дань західній моді управлінської культури при одночасній відсутності бажання керівництва держави безпосередньо брати участь в процесі експертного обговорення і розробки управлінських рішень й категоричного неприйняттям публічного характеру вищої влади, яка вимагає наукового супроводу та обґрунтування управлінських рішень в життєво важливих сферах життєдіяльності суспільства[9].

Сучасна Україна з управлінською та технологічною точок зору є більш готовою до розвитку системи СЦ ніж у 90-ті роки. Так у 2011 році Кабінет міністрів України прийняв Постанову «Про затвердження переліку пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року», яка затвердила перелік пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року серед яких зокрема є «технології та інструментальні засоби електронного урядування. Інформаційно-аналітичні  системи,  системи   підтримки   прийняття рішень. Ситуаційні центри.Технології та засоби захисту інформації»[5].

У 2012 році Державне космічне агентство України розробило проект створення Інформаційно-аналітичного (ситуаційного) центру при Кабінеті Міністрів України з використанням космічних технологій на 2012 – 2015 роки, а також відповідний проект концепції державної цільової програми щодо його створення. Основною метою програми є створення Інформаційно-аналітичного (ситуаційного) центру при Кабінеті Міністрів України з використанням космічних технологій, що має стати ядром урядової інформаційно-аналітичної системи для підтримки прийняття рішень на державному та урядовому рівнях із залученням сучасних космічних та геопросторових технологій з використанням національних та іноземних ресурсів даних дистанційного зондування Землі.Створення зазначеної структури є дуже доцільним у сучасному мінливому соціально-економічному та безпековому середовище та буде сприяти підвищенню ефективності діяльності органів виконавчої влади держави.

Слід зазначити, що Кабінет Міністрів України є одним з основних суб’єктів забезпечення національної безпеки, у тому числі і в воєнній сфері, тому  створення даного Інформаційно-аналітичного (ситуаційного) центру є результатом здійснення КМ України своїх повноважень у сфері безпеки та оборони. Факт створення Центру слід розглядати не як самостійний відокремлений проект, а як складову розвитку системи органів державного управління національною безпекою, у т.ч. системи управління Воєнною організацією держави (у т.ч. в особливий період).

Ефективне функціонування Центру можливе за рахунок комплексного використання всіх джерел інформації (у т.ч. розвідувальних органів, моніторингу інформаційного простору, спостереження з літальних апаратів, у т.ч. з безпілотних), а не лише тих, які можуть бути надані завдяки використанню космічних технологій. Враховуючи зазначене, в проектах відповідних нормативних актів слід чітко прописані питання, пов’язані з функціонуванням Центру в контексті здійснення повноважень Міністерством оборони України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами держави[10].

Ще однією складовою побудови системи наукового супроводу політики національної безпеки є створення Ситуаційний центр Міністерства оборони України у рамках заходів антитерористичного забезпечення проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. СЦ створений на виконання наказу Міністра оборони України № 32 від 20 січня 2012 року “Про призначення робочої групи зі створення Ситуаційного центру Міністерства оборони України”[4].

Відповідно до Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» однією з проблем стабілізації державного бюджету є непрозорість державних фінансів. У рамках реалізації програми заплановано створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи «Прозорий бюджет» в складі Ситуаційного центру (системи підтримки прийняття рішень) та інтерактивного Інформаційно-аналітичного порталу. Як засіб інформаційно-аналітичної підтримки СЦ в складі ІАС «Прозорий бюджет» буде використовуватися керівництвом і фахівцями структурних підрозділів Міністерства фінансів України, а також експертами у фінансовій сфері як інструмент забезпечення підтримки прийняття рішень. Введення в експлуатацію ІАС «Прозорий бюджет» в повному обсязі планується у I–II кв. 2013 р.[2]         .

Таким чином, можна стверджувати, що на початку ХХІ століття у керівництва нашої держави з’являється розуміння необхідності інтелектуального забезпечення державного управління різними сферами життя суспільства загалом та національною безпекою зокрема. Одним з кроків на шляху до підвищення ефективності і якості управлінських рішень у цієї сфері, реагування на кризові і надзвичайні ситуацій повинна стати науково-експертна, інформаційно-аналітична підтримка управлінських процедур і процесів, що дозволить оперативно аналізувати, моделювати, прогнозувати сценарії розвитку таких ситуації і динамічно реагувати на них, виробляючи ефективні управлінські рішення. 

Список використаних джерел:

1. Данчуло А.Н. Информационно-аналитические технологии и ситуационные центры / А.Н. Данчуло //Государственная служба. – 2004. - №4. – С.65-69.

2. Концепція Державної цільової програми створення та розвитку інтегрованої інформаційно-аналітичної системи «Прозорий бюджет»

3. Нижник Н.Р. Інформаційні технології в структурах державної служби / Н.Р Нижник, Г.І.Леліков / Інформаційні технології в структурах державної служби. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2006. – 118 с.

4. Новини Департаменту преси та зв’язків із засобами масової інформації Міністерства оборони України. 

5. Постанова Кабінету міністрів України від 7 вересня 2011 р. N 942 «Про затвердження переліку пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року». 

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.1993 № 833-р 

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 червня 1995 р. N 375-р 

8. Смирнов А.И. Информационная глобализация и Россия: вызовы и  возможности / А.И.Смирнов /. - М.: Издательский дом «Парад», 2005. — 392 с.

9. Сытник Г.П. Ситуативный центр Государственное управление в сфере национальной безопасности: словарь-справочник / состав.: Г.П.Сытник, В.И.Абрамов, В.Ф.Смолянюк и др.; под общ. редакцией Г.П.Сытника. – К.:НАДУ, 2012. - С.362-365

10. Уряд планує створити ситуаційний центр http: webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:byijAyzbVg4J:defpol.org.ua


Марутян Р.Р., кафедра національної безпеки,

Національна академія державного управління

при Президентові Україник.і.н., доцент,

тел. (044)455-66-26, моб. (050)525-75-99