UkrEngRus

“During the past 3 centuries human population has increased tenfold to 6000 million and fourfold in the 20th century

• Cattle population increased to 1400 million (one cow/family) by a factor of 4 during the past century

• There are currently some 20 billion (20,000 million) of farm animals worldwide

• Urbanisation grew more than tenfold in the past century almost half of the people live in cities and megacities

• Industrial output increased 40 times during the past century; energy use 16 times

• Almost 50 % of the land surface has been transformed by human action”

Paul Crutzen

Dutch Nobel prize winning atmospheric chemist***

“Fish catch increased 40 times

• The release of SO2 (110 Tg/year) by coal and oil burning is at least twice the sum of all natural emissions;

over land the increase has been 7 fold, causing acid rain, health effects, poor visibility and climate changes due to sulfate aerosols

• Releases of NO to the atmosphere from fossil fuel and biomass burning is larger than its natural inputs, causing regional high surface ozone levels

• Several climatically important ”greenhouse gases” have substantially increased in the atmosphere, eg.

CO2 by 40 %, CH4 by more than 100 %.”

Paul Crutzen

Dutch Nobel prize winning atmospheric chemist***

“Water use increased 9 fold during the past century to 800 m3 per capita / year;

65 % for irrigation, 25 % industry, ~10 % households

It takes 20, 000 litres of water to grow 1 kilo of coffee

11,000 litres of water to make a quarter pounder

5,000 litres of water to make 1 kilo of cheese

1 kg meat → 16000 litres of water

1 kg grain → 1000 litres of water”

Paul Crutzen

Dutch Nobel prize winning atmospheric chemist

Воєнна доктрина РФ в переліку загроз містить розширення НАТО і нарощування можливостей США та альнсу в цілому..*** У Стратегії Національної безпеки США дії Росії кваліфіковані як агресія що потребує протидії.. *** Росія реформує силові структури: відбувається створення Федеральної служби військ Національної Гвардії на базі Внутрішніх військ МВС, Федеральної міграційної служби та Федеральної служби контролю обігу наркотиків.. *** Глави оборонних відомств країн ЄС погодили новий план оборони і безпеки та домовилися створити новий штаб і спільні сили швидкого реагування.. ***

                                            Р. Марутян

Громадська активність у соціальних медіа стає одним з трендів сучасного глобального розвитку, що спонукає до наукового вивчення  та аналізу напрямків їх еволюції. Соціальні медіа користуються надзвичайно високим рівнем довіри з боку аудиторії (в середньому у декілька разів більшим, аніж традиційні ЗМІ та реклама).

На початку ХХІ століття глобальний розвиток масової комунікації на платформі концепції Web 2.0 («соціальні медіа»), стає чинником виникнення новітніх віртуальних форматів соціальної активності і «нових (мережних) ідентичностей».

Соціально-мобілізаційна активність деструктивного характеру, а також акції протесту, що організовуються із застосуванням інструментарію соціальних мереж (рухи, демонстрації, флеш-моби, перекриття трас тощо) стають повсякденними у житті сучасного суспільства. Перевагами цього різновиду медіа є небачена раніше оперативність, лабільність, доступність, ємність, а найголовніше – інтерактивність і мережна архітектура, що уможливлює і навіть стимулює необмежене зростання їхньої аудиторії. Достатньо сказати, що соціальні медіа стали найпопулярнішою складовою сучасного Інтернету, яким у світі користуються нині понад 2 млрд. осіб.

Більше 60 % цих людей є активними користувачами інтерактивних сервісів Web 2.0. Сьогодні з 100 самих відвідуваних сайтів у світі 20 – це класичні соціальні мережі й ще 60 – тією чи іншою мірою використовують Web 2.0, тобто є соціалізованими. Більше 80% компаній по усьому світі використовують соціальні мережі в роботі. Близько 78% людей довіряють повідомленням із соціальних мереж, і значно менший відсоток – традиційним джерелам інформації та рекламі.

Серед соціальних мереж найбільш суттєву позицію у Інтернеті займає Facebook. По даним на кінець жовтня 2011 року, в цієї соціальній мережі зареєстровано більш ніж 800 млн. активних користувачів.

Ріст кількості користувачів у Facebook за період з грудня 2004 – вересень 2011 рр.

Вже зараз потенціал соціальних медіа є достатнім, аби з їх допомогою влаштувати повномасштабний соціальний катаклізм («блогерні революції» в Єгипті, Тунісі, Ємені), загальнонаціональну акцію, організувати громадський або політичний рух тощо [2].

Досвід «блогерних революцій» переконливо свідчить про необхідність посиленої уваги з боку держави до діяльності та розвитку «соціальних медіа». Водночас, така увага не повинна порушувати права людини, зафіксовані у законодавстві, і має формуватись на засадах конструктивної співпраці органів державної влади із новими мережевими суспільно-політичними рухами як своєрідної форми вияву політичної активності мас.

Таким чином, поява в XXI столітті нової реальності у вигляді безлічі глобальних і соціальних мереж якісно змінюють середовище безпеки. Голова національної розвідки США Джеймс Клеппер визнав, що уряди світу не встигають за розвитком сучасних технологій і не можуть повністю контролювати хакерів, Інтернет та соціальні медіа.

Українське суспільство уже сьогодні достатньо глибоко інтегроване у міжнародні мережні онлайн-спільноти й вітчизняна аудиторія соціальних медіа збільшується рекордними темпами. Це зумовлює необхідність проаналізувати і оцінити динаміку, напрямки й тенденції даних процесів в сучасній Україні в контексті глобального розвитку Web 2.0., дослідити глобальні громадсько-політичні рухи у соціальних мережах та їх вплив на політичні процеси сучасності, розглянути пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення організаційно-правових механізмів держаної політики щодо контролю та співробітництва з політичними рухами у вітчизняних соціальних медіа.

Виклики

Соціальні мережі – як виклик національній безпеці, це передусім проблема, яка отримала суспільний відголос й розв’язання якої, має важливе, пріоритетне значення для забезпечення національної безпеки. Ця проблема, не має чіткого та однозначного механізму розв’язання, а також не вимагає негайного втручання.

Чинники, при яких соціальні мережі  можуть розглядатися як виклик - це події, явища, процеси та інші чинники, які породжують небезпеки щодо:

  • порушення прав і свобод людини;
  • суспільно-політичній стабільності;
  • соціально-економічного розвитку;
  • підриву міжнародної стабільності та регіональної безпеки;
  • державної безпеки, обороноздатності країни,тощо.

Згадуючи події 2012 року в Українці, що пов’язані із закриттям файлообменніку EX.UA можна стверджувати, що це був виклик національній безпеці: прихильники файлообмінного порталу Ex.ua, які самоорганізувалися через групу у Вконтакті, спричинили тривалі збої в роботі сайтів головних органів державної влади України. Ця подія набула широкого суспільного резонансу в Україні.

Чи можуть “блогерські революції”, на кшталт єгипетських та туніських відбутися в Україні?

Відповідь на це питання вочевидь, є ствердною, проте з суто технічного погляду, наприклад, якщо навести статистичні дані, які дозволяють порівняти ступінь проникнення Інтернету в суспільство України та Тунісу – першої із арабських держав, в якій у 2011 році відбулась зміна влади завдяки використанню соціальних мереж.

 

Україна

Туніс

 

Населення

 

45415596

10589025

 

Кількість

Інтернет-користувачів

15300000

 

3600000

 

проникнення Інтернету

33,7%

34%

Кількість акаунтів

в соціальних мережах:

Facebook – 1481120

Vkontakte –6755168

 

Facebook – 2702080

 

 

Таким чином, з таблиці виходить, що в Україні існують потенційні можливості використання соціальних мереж для протестної мобілізації населення, адже відсоток проникнення Інтернету в суспільство є достатньо високим, практично однаковим з Тунісом[1].

Але, коли ми кажемо про соціальні мережі як виклик національній безпеці не треба забувати, що існує «подвійна» роль соціальних мереж яка виявляється  у тому, що вони водночас прискорюють та гальмують потенційне настання «революційної ситуації». Соціальні мережі можуть діяти як колективний симулякр протестного руху. Вони дуже часто створюють ілюзію опозиційної політичної активності, поглинаючи енергію, яка інакше могла б вилитися у «фізичні» протести на вулицях.

Можливості

Нові форми взаємодії влади та громадян - краудсорсінг (англ. crowdsourcing: crowd — натовп, sourcing — підбір ресурсів). Мережева технологія яка дозволяє залучати користувачів Мережі («народних експертів») до рішення будь-яких завдань.

Найбільш відомим випадком законотворчого краудсорсінгу у Європі є  досвід прямої демократії у Ісландії, де влада залучила до написання Конституції користувачів соціальних мереж. Для цього були створені спеціальна група в Facebook, аккаунт на Twitter, а також канал на YouTube і сторінка на фотохостингу Flickr. Саме на цих соціальних майданчиках, а ні на державному сайті, громадяни Ісландії, а також всі бажаючі могли залишати свої коментарі та побажання щодо проекту нової Конституції країни.

Таким чином, політичний «краудсорсінг»  - це форма колективного здійснення влади та частина е-демократії.

Виходячи зі всього вищезгаданого, та незважаючи на те, що вітчизняна блогосфера все ще знаходиться на етапі свого формування, вже зараз варто зосередити увагу на відслідковуванні повідомлень українських блогерів та комунікації в громадсько-активних групах соціальних мереж. Такий моніторинг має здійснюватись, в першу чергу, підрозділами зі зв’язків з громадськістю та/або прес-службами державних установ відповідно до свого основного профілю. Крім того, подібні об’єднання можуть потребувати додаткового моніторингу з боку правоохоронних структур з метою відслідковування діяльності найбільш деструктивних (ксенофобських, націоналістичних, анархістських) груп.

Які проблеми постають перед українською владою з розвитком соціальних мереж у контексті викликів національній безпеці?

  • поява та структурізація протестного середовища у вітчизняних соціальних медіа;
  • пошук та вироблення адекватних відгуків на кинутий виклик;
  • обмеженість механізмів державного регулювання даного соціального феномену, яка виявляється у спробах силової або адміністративної боротьби з новими викликами з боку органів державної влади (ОДВ).

Пропозиції щодо налагодження системного зворотнього звязку між державною владою та лідерами думок соціальних медіа:

  • проведення зустрічей Президента у неформальній обстановці із ключовими представниками української блогосфери;
  • постійний двосторонній контакт «лідерів думок» з представниками державних органів, офіційними особами.
  • офіційні особи мають частіше згадувати у своїх виступах результати розслідувань та законних дій подібних самоороганізованих об’єднань (за моніторинг повідомлень можуть відповідати або прес-секретарі вищих посадових осіб, або окремі працівники прес-служби), що демонструвало б з одного боку те, що ці посадовці особисто користуються ресурсами  мережі,  а  з  іншого  –  що   подібні  повідомлення  не залишаються непоміченими керівництвом держави[3].

Ефективність державного управління в сучасну епоху залежить від того, наскільки швидко органи державної влади зможуть реагувати на нові реалії часу. Поки що управлінська тактика з боку державних структур зводиться лише до спроби силової або адміністративної боротьби з новими викликами. Саме таку поведінку ми бачимо на прикладі Білорусії, Казахстану. Проте такі методи боротьби представляються неефективними і програшними в довгостроковій перспективі.

Розуміння сучасної специфіки середовища безпеки ХХI століття повинне стати першим кроком на шляху осмислення проблемної ситуації, пов’язаної з розвитком протестного середовища у вітчизняних соціальних медіа і вироблення адекватних відгуків на кинутий виклик.

Р. Марутян

кафедра національної безпеки

Національна академія державного управління

при Президентові України,

к.і.н., доцент,

тел. (044)455-66-26, моб. (050)525-75-99