UkrEngRus

“During the past 3 centuries human population has increased tenfold to 6000 million and fourfold in the 20th century

• Cattle population increased to 1400 million (one cow/family) by a factor of 4 during the past century

• There are currently some 20 billion (20,000 million) of farm animals worldwide

• Urbanisation grew more than tenfold in the past century almost half of the people live in cities and megacities

• Industrial output increased 40 times during the past century; energy use 16 times

• Almost 50 % of the land surface has been transformed by human action”

Paul Crutzen

Dutch Nobel prize winning atmospheric chemist***

“Fish catch increased 40 times

• The release of SO2 (110 Tg/year) by coal and oil burning is at least twice the sum of all natural emissions;

over land the increase has been 7 fold, causing acid rain, health effects, poor visibility and climate changes due to sulfate aerosols

• Releases of NO to the atmosphere from fossil fuel and biomass burning is larger than its natural inputs, causing regional high surface ozone levels

• Several climatically important ”greenhouse gases” have substantially increased in the atmosphere, eg.

CO2 by 40 %, CH4 by more than 100 %.”

Paul Crutzen

Dutch Nobel prize winning atmospheric chemist***

“Water use increased 9 fold during the past century to 800 m3 per capita / year;

65 % for irrigation, 25 % industry, ~10 % households

It takes 20, 000 litres of water to grow 1 kilo of coffee

11,000 litres of water to make a quarter pounder

5,000 litres of water to make 1 kilo of cheese

1 kg meat → 16000 litres of water

1 kg grain → 1000 litres of water”

Paul Crutzen

Dutch Nobel prize winning atmospheric chemist

Воєнна доктрина РФ в переліку загроз містить розширення НАТО і нарощування можливостей США та альнсу в цілому..*** У Стратегії Національної безпеки США дії Росії кваліфіковані як агресія що потребує протидії.. *** Росія реформує силові структури: відбувається створення Федеральної служби військ Національної Гвардії на базі Внутрішніх військ МВС, Федеральної міграційної служби та Федеральної служби контролю обігу наркотиків.. *** Глави оборонних відомств країн ЄС погодили новий план оборони і безпеки та домовилися створити новий штаб і спільні сили швидкого реагування.. ***

Зібрані на нашому сайті теоретичні, аналітичні і статистичні матеріали з питань безпеки дозволяють зробити певні висновки щодо стану захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і нашої держави в цілому. Оприлюдненням нижче наведених матеріалів ми починаємо інформування суспільства щодо наявних небезпек життєво важливим національним інтересам і національним цінностям.

Важливою складовою національної безпеки, як відомо, є забезпечення самозбереження та розвитку людини. Чи забезпечується безпека людини в глобальному просторі сучасної людської цивілізації та в нашій державі зокрема? Давайте звернемось до результатів окремих вже опублікованих досліджень та проаналізуємо деякі глобальні і національні джерела загроз, що впливають на самозбереження та розвиток людини в Україні.

 

Від зародження життя на нашій планеті, його бурхливого розвитку і до теперішніх часів людство стикалося з різними загрозами свого існування. Взаємовідносини людини й природи теж змінювались. Розвиваючись в боротьбі за своє існування, людина дедалі більше впли­вала на природу.  Досягнувши чисельності майже у 7 млрд. і розвинувши технології використання природних ресурсів, людство заподіяло навколишньому середовищу такої шкоди, що деякі руйнівні процеси стали незворотними.

 

За час свого існування людство знищило біля 300 млрд. т кисню, замінивши його шкідливими сполуками, з яких кисень не може утворитися. В атмосферу щорічно надходить 800 млн. т пилу, 200 млн. т сполук сірки і 100–150 млн. т оксидів азоту. Це сприяє виникненню кислотних опадів, які шкідливо впливають на всі живі організми, сприяючи руйнації металевих, мінерально-карбонатних об’єктів із мармуру, вапняку, туфу.

В результаті антропогенної діяльності температура атмосфери з початку XХ сторіччя зросла на 2 – 3 градуси за Цельсієм. До 2050 року збільшиться ще на три, а порівняно з початком ХХ сторіччя – ще на 6 градусів. Таке підвищення температури може призвести до повного зникнення льодових полів у Північному океані. За останні 50 років рівень Світового океану підвищився на 10 см, а в ХХІ ст. він буде зростати на 3–5 см за рік, якщо цей процес не буде зупинено.

Сучасна площа земель на планеті, придатних для ведення сільськогосподарських робіт, складає не більше 7 млрд. га, з яких вже використано найбільш родючих 4,5 млрд. га (33 % суші), а це майже межа. За всю історію людства приведено в повну непридатність для ведення сільського господарства 1,5–2,0 млрд. га раніше родючих ґрунтів.

За даними відомої незалежної експертної групи, так званого «Римського клубу», що здійснює оцінку довгострокових наслідків існуючих проблем та перспектив розвитку людства, поклади алюмінієвих руд будуть вичерпані за наступні 55 років, хрому — за 154, вугілля — за 150, міді — за 49, заліза — за 173, свинцю — за 64, нафти — за 50, природного газу — за 49 років.

У 1972 році Римський клуб опублікував результати свого дослідження під назвою «Межі зростання» щодо наслідків обраних людством шляхів розвитку. Автори доповіді, яка й досі зберігає свою актуальність, дійшли висновку, якщо сучасні тенденції росту чисельності населення, індустріалізації, забруднення природного середовища, виробництва продовольства та виснаження ресурсів будуть продовжуватись, то впродовж наступного століття світ наблизиться до меж зростання, відбудеться раптовий і неконтрольований спад чисельності населення, різко знизяться обсяги виробництва.

Наша цивілізація за станом технологій, можливостями біосфери вже тепер досягла критичної межі через перенаселення планети. У 1992 р. з’явилася аналітична праця братів Герберта та Джона Медоузів «За межами», яка аналізує сучасний стан планети і висуває для невідкладного вирішення три проблеми. Перша – скоротити населення планети до 1 млрд. людей, виділивши на 2020 рік квоту для кожної держави. Зокрема, для Росії – 50 млн., для України – 10-15 млн. Друга – державам третього світу заборонити розвиток промисловості за західним типом, а орієнтувати їх на «зелену революцію». Третя – всім державам скоротити матеріально-речовинні потреби, підвищивши духовні.

Разом з тим суспільство майже не реагує на попередження вчених. Сучасний період нашого існування характеризується подальшим розвитком глобальної екологічної кризи, виникненням і посиленням парникового ефекту, збільшенням озонової дірки та кислотних дощів, а також забрудненням усіх геосфер. Дедалі зростаюча лавина речовинного та теплового забруднення біосфери, безповоротна втрата генофонду флори та фауни загрожують незабаром перерости в глобаль­ний катаклізм, який може стати найбільшою катастрофою в історії планети.

Проблеми глобальної безпеки людства, пов’язані з критичним станом навколишнього середовища, дестабілізуючими демографічними процесами, скороченням природних та енергетичних ресурсів, без сумніву впливають і на безпеку людини в Україні.

Аналізуючи проблеми безпеки людини в Україні, розглянемо джерела загроз природного, техногенного і соціального походження, які існують безпосередньо в нашій державі.

Яку ж екологічну ситуацію на цей час ми маємо в Україні? Звернемось до офіційних даних Державного комітету статистики України.

За доповіддю заступника голови ДКС України Ю.М.Остапчука протягом 2010 р. в атмосферу потрапило 6,7 млн. т забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення. У розрахунку на 1 км2 території країни припадає 11 т викинутих в атмосферу забруднюючих речовин, а на одну особу – 146 кг.

У сумарній кількості забруднюючих речовин, викиди метану та оксиду азоту, які належать до парникових газів, становили відповідно 853,0 та 8,9 тис. т. Крім цих речовин у атмосферу у 2010 р. стаціонарними та пересувними джерелами було викинуто 198,2 млн. т диоксиду вуглецю, який також впливає на зміну клімату. В окремих регіонах ці показники значно перевищили середній рівень по країні. Зокрема, у Донецькій області обсяги викидів у розрахунку на 1 км2 були більшими у 7,6 рази, а на одну особу – у 3,4 рази, у Дніпропетровській – відповідно у 4,3 та 3,1 рази, у Луганській – у 2,8 та 2,5, у Івано-Франківській – у 1,8 та 1,4 рази більше.

Підприємствами м. Києва у розрахунку на 1 км2 території було викинуто 34,3 т забруднюючих речовин, що перевищило середній показник по країні у п'ять разів.

За даними Держводагентства у 2010 р. з природних водних об’єктів України забрали 14,8 млрд. м3 води. Протягом цього ж року у водойми скинуто 1,7 млрд. м3 забруднених стоків. Майже 0,3 млрд. м3 забруднених зворотних вод надійшли у водойми без будь-якого очищення, решта – 1,4 млрд. м3 надійшли у водойми недостатньо очищеними на очисних спорудах.

Значного техногенного навантаження у 2010 р. зазнали поверхневі водні об’єкти Автономної Республіки Крим (частка забруднених зворотних вод у загальному водовідведенні становила 41%), Кіровоградської (50%), Одеської (48%), Дніпропетровської (40%), Донецької (37%), Сумської (34%), Миколаївської (32%) областей, міста Севастополя (49%).

За даними Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО) МНС водні об’єкти країни залишаються забрудненими переважно сполуками важких металів, амонійним та нітратним азотом, сульфатами. Випадки високих рівнів забруднень найчастіше фіксувались в річках басейнів Західного Бугу, Дніпра, річок Приазов’я та Сіверського Дінця.

На початок 2011 р. за даними Державного агентства земельних ресурсів земельний фонд України складав 60,4 млн. га, але частка екологічно чистих земель неухильно зменшується. За даними ЦГО МНС України, найбільші забруднення ґрунтів цинком виявлені у ґрунтах Полтави. Досить високий вміст свинцю, цинку зафіксовано у ґрунтах міст Маріуполь, Костянтинівка (Донецька обл.).

На підприємствах країни протягом 2010 р. утворилось 419,2 млн. т небезпечних відходів. Протягом року утилізовано лише 145,7 млн. т відходів або 34,8% від загальної кількості утворених.

Станом на 1 січня 2011 р. у спеціально відведених місцях чи об’єктах та на території підприємств країни накопичилось 13,3 млрд. т відходів.

На території п'яти регіонів зберігається 96% відходів країни, зокрема, у Дніпропетровській (69,0% або 9160,1 млн. т), Донецькій (19,1% або 2537,2 млн. т), Луганській (5,0% або 656,9 млн. т), Кіровоградській (1,8% або 235,1 млн. т) та Запорізькій (1,1% або 148,0 млн. т) областях.

Надзвичайно небезпечними для навколишнього середовища є відходи, що містять стійкі органічні забруднювачі, яких станом на 1 січня 2011 р. було в наявності 3,4 тис. т, а також непридатні і заборонені до використання пестициди й агрохімікати, які неможливо використати за прямим призначенням внаслідок втрати корисних властивостей, закінчення термінів придатності, втрати маркування або змішування (14,2 тис. т).

Неграмотна й небезпечна техногенна діяльність людей неминуче призводить до виникнення антропогенних небезпек, а іноді й катастроф. Так на території України в стані екологічної катастрофи знаходиться Чорнобильська зона. Тут нормальна діяльність людей буде неможливою протягом десятків тисяч років через забруднення радіоактивними речовинами.

Неконтрольована техногенна діяльність людства породила соціальні небезпеки у т.ч. загибель, травмування, психічні розлади та захворювання, які часто набувають масового характеру (через стресові перевантаження). Особливе занепокоєння викликає втручання у свідомість та підсвідомість людини за допомогою засобів масової інформації та технічних засобів – психотропна зброя (зомбіювання, навіювання).

Внаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища, загальний рівень здоров’я населення України за останні роки різко знизився. Збільшився рівень захворюваності на хвороби серця, судинні захворювання мозку, алергічні захворювання, захворювання органів травлення, на рак, бронхіальну астму, цукровий діабет.

В цілому по Україні знизився рівень народжуваності та збільшився рівень смертності. Рівень народжуваності на сьогодні найнижчий за всю демографічну історію України, в той час як смертність неухильно зростає з середини 60-х років. За даними ДКС України з 1990 по 2011 роки  в Україні народилося 10 млн.43 тис. осіб, померло 15 млн. 533 тис. 500 осіб. Таким чином чисельність населення скоротилася на 5 млн. 490 тис. 500 осіб. Зокрема, лише за січень-квітень 2011 року народилося 157200, а померло 234961 осіб.

За матеріалами Концепції Державної програми «Здорова дитина» на 2008-2017 рр. стан здоров’я дітей в Україні є незадовільним у зв’язку з тенденцією до зростання захворюваності, поширеності хвороб та інвалідності. За даними обстеження хронічні захворювання практично виявлені у 40 % наших дітей. Процес депопуляції, що спостерігається в Україні, починаючи з 1990 р., набув характеру демографічної кризи.

Основним інтегрованим показником, що відбиває стан здоров’я дітей віком до 1 року, є показник смертності малят, який використовується світовою громадськістю для визначення рівня соціально-економічного розвитку та ефективності діяльності системи охорони здоров’я у країні. За цим показником Україна займає 120-те рейтингове місце серед країн світу.

За матеріалами Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам в Україні ВІЛ-інфіковані – 185 147, хворі на СНІД – 38 455, померли від СНІД – 21 407.

Щодня в Україні реєструється 48 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією. За оцінками експертів до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тисяч.

За результатами прогнозу у 2014 році 36 – 43 % від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31 – 38 % кількості смертей від СНІД в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІД у цих областях у 1,5 – 2,1 рази перевищуватимуть середні показники по країні.

В Україні у 1999 році захворіло на туберкульоз 21 тисяча осіб, померло 7 тисяч, зареєстровано близько 600 тисяч хворих на туберкульоз. За критеріями ВООЗ (кількість хворих перевищує 0,5% від загальної кількості населення) в Україні зафіксована епідемія цієї недуги.

За даними прес-служби Міністерства охорони здоров'я України на сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз (81 випадок на 100 тисяч населення) і посідає за цим показником сьоме місце після Росії, Грузії, Киргизстану, Румунії, Молдови та Казахстану.

Так у 2007 році на диспансерному обліку у протитуберкульозних закладах України перебувало 498 643 хворих, у тому числі хворих на активні форми туберкульозу — 93 195 осіб. Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу залишаються у південно-східних регіонах України: у Херсонській області — 151,4 на 100 тисяч населення (у 2006 році — 155,7); Кіровоградській — відповідно 101,9 (у 2006 році — 113,4); Луганській — 103,5 (у 2006 році — 111,7).

Загрозливою для України є й демографічна ситуація. Зміну демографічної ситуації в Україні можна прослідити за офіційними даними ДКС України. Так, чисельність наявного населення в Україні на 1 квітня 2011 р. становила 45724,2 тис. осіб. Упродовж січня – березня 2011 р. чисельність населення зменшилася на 54,3 тис. осіб. Чисельність населення зменшилася виключно за рахунок природного скорочення (58,3 тис. осіб), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (4,0 тис. осіб). Кількість іммігрантів з країн СНД, які прибули в Україну впродовж січня – березня, становила 78,3 %, з інших країн – 21,7 %. Число вибулих до країн СНД становила 41,1 % і 58,9 % – до інших країн.

Разом з тим ДКС України не згадує про незаконну міграцію з інших країн. Політолог, кандидат психологічних наук О.Т.Чередниченко стверджує, що основними категоріями незаконних мігрантів, які затримуються органами охорони державного кордону України, стали громадяни наступних країн: Афганістану, Індії, В'єтнаму, Іраку, Бангладеш, Китаю, Пакистану, Шрі-Ланки, частка яких у загальній кількості становить 95 %. Найбільшу кількість серед них складають громадяни Афганістану – 32 %, Індії – 25 % та В'єтнаму – понад 13%.

У звіті Комісії ООН з народонаселення та міграції про міграції в світі зазначено, що Україна входить у першу п’ятірку країн, де проживають міжнародні мігранти (6,8 млн. осіб)

Динаміка зовнішньої міграції негативно впливає на етнонаціональну структуру країни, погіршує епідеміологічну та криміногенну ситуацію. Число прибулих в Україну у 2010 році осіб складає 9841 (зростає кількість прибулих з країн де відбуваються збройні конфлікти), вибулих – 4488 (більшість трудові мігранти з високим рівнем освіти).

Загалом за статистичними даними різних служб та соціологічних досліджень від 2 до 7 млн. наших співвітчизників працюють за межами України. Серед тих, хто  виїздить на роботу за межі України, основна кількість працюючих припадає на Росію. Серед інших країн найбільша кількість працівників за наймом була в Греції, на Кіпрі, у Великобританії, Німеччині, Іспанії, Чехії, Словаччині тощо. В Україні створився дефіцит робочих професій.

Світовий досвід поповнення трудових ресурсів будь-якою країною за рахунок “афро-азійських народів” засвідчив, що останні практично не адаптуються до культурного простору країни перебування, створюючи свої анклави, недоступні навіть для контролю органам влади. Іммігранти не втрачають зв’язків з історичною батьківщиною і переносять свої звичаї на нову країну проживання. Їхня тактика проста, послідовна і жорстка: приєднуючись до вже існуючих у Європі громад, вони створюють чисельну більшість в окремих регіонах. Після цього встановлюють там свої порядки, не звертаючи уваги на місцеве законодавство.

Аналіз інформаційних джерел засвідчує, що Західна Європа має багато проблем через імміграцію, що знайшло вираз у даних кримінальної статистики. Наприклад, кількість злочинів, скоєних емігрантами в Італії, Голландії, Норвегії, Данії, Швеції та ін. становить 50 – 85 % від їхнього загального числа по країні.

Якщо ж врахувати невпинне зростання населення планети, яке буде відбуватися за рахунок країн, що розвиваються (з 1995 по 2025 роки у країнах, що розвиваються, населення збільшиться більш ніж на мільярд, тоді як у розвинених – менше ніж на 15 млн.), то реальним стає поступове поглинання країн, подібних до України, афро-азійськими народами.

Останніми роками спостерігається виразна тенденція до перетворення нашої держави із транзитної на шляху до Європи на країну призначення мігрантів. Зростання обсягів нелегальної міграції в Україну становить реальну загрозу для суспільної безпеки нашої держави. Нелегальна міграція призводить до загострення санітарно-епідеміологічної ситуації та погіршення криміногенної обстановки. Часто не маючи засобів до існування та лікування, такі особи є розповсюджувачами різних інфекційних хвороб, таких як туберкульоз, СНІД, малярія.

Важливим джерелом загроз, які безпосередньо впливають на самозбереження та розвиток людини, є рівень криміналізації суспільства.

За повідомленням органів внутрішніх справ, прокуратури та податкової міліції, в Україні протягом січня квітня 2011 р. зареєстровано 173,6 тис. злочинів, з числа яких 1,9 тис. виявлено податковою міліцією. Із загального числа зафіксованих органами внутрішніх справ і прокуратури кримінальних проявів 36,3% – тяжкі та особливо тяжкі.

У загальній кількості злочинів 62 % становили злочини проти власності, 11,4 % – злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення, 4,4% – злочини у сфері службової діяльності, 3,4% – злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, 3,4% – злочини проти життя та здоров’я особи, 3,2% – злочини проти громадського порядку та моральності, 2,7% – злочини проти громадської безпеки, 2,6% – злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, 2,6% – злочини у сфері господарської діяльності, 1,9% – злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Протягом першого кварталу 2011 р. скоєно 858 умисних вбивств і замахів на вбивство, 1091 умисне тяжке тілесне ушкодження, 183 зґвалтування і замахи на зґвалтування.

Органами внутрішніх справ і прокуратури України за цей період виявлено 203 організовані групи і злочинні організації, що скоїли 1483 злочини, з яких 68,4 %  становили тяжкі та особливо тяжкі.

Найбільше зростання кількості злочинів, скоєних організованими групами та злочинними організаціями, спостерігалося у м. Севастополі (у 5,4 рази), Київській (у 4,4 рази), Волинській (у 3,1 рази), Чернівецькій (у 3 рази) та Черкаській (у 2,7 рази) областях.

Кількість потерпілих від злочинів за січень – квітень 2011 р. становила 103,9 тис. осіб, з числа яких 38,7 тис. – жінки, 11,6 тис. – пенсіонери, 3,7 тис. – неповнолітні та 1285 осіб – діти до 14 років. Найбільша кількість потерпілих (72%) від крадіжок – 68,7 тис. та грабежів – 6,2 тис. осіб, серед яких 39,4% – жінки (29,5 тис. осіб). У дорожньо-транспортних пригодах, пов’язаних із злочинами, на території країни постраждало 2,3 тис. осіб, з яких 22,9 % – загинуло. Усього внаслідок злочинних діянь загинуло 1777 осіб, з числа яких 14,8 % – у результаті нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень, 38,4 % було вбито.

Серед виявлених осіб (76,9 тис.), які вчинили злочини, 36,7 % раніше вже ставали на злочинний шлях, з яких майже кожний третій має не зняту або непогашену судимість, 20,3 % вчинили злочин у групі, 16,2 % знаходились у стані алкогольного сп’яніння; 13,3 % – жінки, 5,9 % – неповнолітні.

Характерними для сучасної України є нестабільність політичної, економічної і соціальної систем життєдіяльності, що в свою чергу породжує велику кількість порушень конституційних прав і свобод людини.

Згідно з узагальненою доповіддю правозахисних організацій, розміщеною на інформаційному порталі Харківської правозахисної групи «Права людини в Україні 2009 – 2010.», найбільшу занепокоєність викликають наступні порушення прав людини:

-    системна практика застосування катувань та інших форм поганого поводження, а також свавільні чи необґрунтовані затримання та арешти правоохоронними органами;

-     широко розповсюджене незаконне насильство для отримання зізнання у скоєнні злочину;

-     відсутність ефективного розслідування з боку прокуратури (визнана в багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини);

-    відсутність належного судового контролю щодо способу отримання зізнань та інформації;

-    посилення стеження силових структур за громадянами;

-    поширення на практиці ідентифікаційного податкового номеру як універсального ідентифікаційного коду особи, який всупереч закону використовується в усіх операціях, постійні намагання ввести біометричні дані до нового закордонного й внутрішнього паспортів та інші незаконні дії, які грубо порушують право на приватність.

Продовжуються брутальні порушення права власності, зокрема, незаконні захвати земель чи іншої власності всупереч закону, бажанню і рішенням місцевих територіальних громад чи власників.

Останнім часом в Україні спостерігається різкий наступ на громадянські права та політичні свободи.

Таким чином можна підсумувати, що глобальні і національні загрози самозбереженню та розвитку людини в Україні мають конкретне підґрунтя, викликають цілком обґрунтоване занепокоєння й потребують негайного вжиття заходів щодо їх упередження і нейтралізації.

Певна робота щодо охорони навколишнього середовища в масштабах всієї планети організована під егідою ООН, з ініціативи якої у 1972 р. створена постійно діюча Програма ООН по довкіллю (ЮНЕП). Україна бере участь у її реалізації. Комплексна охорона навколишнього середовища в Україні планується й на рівні підприємств, населених пунктів, регіонів і держави в цілому. Вживаються окремі заходи щодо стабілізації демографічних процесів, проводиться робота й з нейтралізації загроз соціального походження. Але, нажаль, наведені вище факти яскраво свідчать про низький рівень реалізації цих заходів та їх безсистемний характер як через фінансово-економічний стан нашої держави, так і небажання влади вирішувати питання забезпечення безпеки людини. Саме цим можна пояснити відсутність конкретних дієвих довгострокових концепцій і програм направлених на подолання проблем національної безпеки, які безпосередньо впливають на самозбереження та розвиток людини в Україні.

Валерій Садовський, Голова Правління Асоціації розвитку та безпеки