UkrEngRus

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

За час свого існування людство безповоротно знищило біля 300 млрд. т кисню, замінивши його шкідливими сполуками, з яких кисень вже не може утворитися.

На Землі приведено у повну непридатність для ведення сільського господарства 1,5 – 2,0 млрд. га раніше родючих ґрунтів.

В результаті антропогенної діяльності температура атмосфери з початку XХ сторіччя зросла приблизно на 2 – 3 градуси за Цельсієм.

Наша цивілізація за станом технологій, можливостями біосфери досягла критичної межі через перенаселеність планети.***

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

В Україні протягом року в атмосферу надійшло 6,7 млн.т забруднюючих речовин, на підприємствах України утворилось 419,2 млн. т небезпечних відходів. З природних водних об’єктів України забрано 14,8 млрд. м3 води, у водойми скинуто 1,7 млрд. м3 забруднених стоків.

Різко знизився загальний рівень здоров’я населення України. У 2015 році  померло 594 тис. 800 осіб, народилось 411 тис. 800 осіб.

Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз.

В Україні ВІЛ-інфіковані 185 147 осіб, хворі на СНІД 38 455 осіб.***

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

Зростання обсягів нелегальної міграції в Україну становить реальну загрозу для суспільної безпеки. Україна входить у першу п’ятірку країн, де проживають міжнародні мігранти (6,8 млн. осіб).

Нелегальні мігранти здійснюють на території України кримінальні злочини, загострюють санітарно-епідеміологічну ситуацію.

Зростає рівень криміналізації суспільства. В Україні протягом 2015 року виявлено 5 млн. 651 тис. 824 злочина, засуджено 947тис. 983 особи.***

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

В Україні порушуються права і свободи людини. Правоохоронними органами застосовуються необґрунтовані затримання та арешти.

Широко розповсюджене незаконне насильство для отримання зізнання у скоєнні злочину.

Порушуються права власності, зокрема, незаконні захвати земель або іншої власності всупереч закону.

Воєнна доктрина РФ в переліку загроз містить розширення НАТО і нарощування можливостей США та альянсу в цілому..***У Стратегії Національної безпеки США дії Росії кваліфіковані як агресія що потребує протидії.. ***Глави оборонних відомств країн ЄС погодили новий план оборони і безпеки та домовилися створити новий штаб і спільні сили швидкого реагування..***Євросоюз створить новий Генеральний директорат з питань оборони, промисловості та космосу для допомоги у фінансуванні, розвитку та розгортанні збройних сил..***

 

There are no translations available.

Державна влада в сучасних умовах вимагає системного інтелектуального, науково-експертного супроводу при вирішенні стратегічних завдань, вироблення і прийняття управлінських рішень. Науково-експертна підтримка процесу державного управління є однією з найважливіших сфер взаємодії влади і науки. Саме в рамках даної діяльності існують найбільші можливості для використання науки як інтелектуального підсилювача державного управління.

Науково-експертна підтримка державного управління - професійна діяльність з системного фундаментального і прикладного дослідження проблем у сфері державного управління. Вона полягає в системному аналізі конкретних об'єктів з метою пошуку і виділення основних тенденцій їх розвитку, існуючих загроз, оцінки їх рівня, а також у прогнозуванні динаміки впливу різних (у тому числі небезпечних) факторів на досліджуваний об'єкт.

У сучасному світі політика і наука тісно переплетені, ці два соціальні інститути доповнюють один одного і, іноді, вони так залежні, що їх складно розрізнити. Проблема науково-експертного супроводу державного управління ставить перед сучасним державним управлінням ряд питань. Чи є незалежність наукової експертизи обов'язковим (основним) принципом аналітичної та експертної діяльності поряд з транспарентністю і публічністю? Чи існує спіраль недовіри між наукою і владою?.

В цілому, взаємозв'язок науки і влади можна представити таким чином (мал.):


Стан науково-експертного супроводу державного управління у сфері національної безпеки України

До суб’єктів системи науково-експертного супроводу державного управління у сфері національної безпеки України відносяться аналітичні служби Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України а також недержавні аналітичні центри.

Аналітичне та експертне забезпечення рішень Президента України з широкого кола аспектів внутрішньої, зовнішньої й воєнної політики щодо стратегічних проблем національної безпеки здійснює Рада національної безпеки і оборони (РНБО) України.

Організаційне, методичне та наукове супроводження здійснення Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України повноважень у сфері національної безпеки України покладено на Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД). Інститут підпорядковано Президентові України і визначено базовою науково-дослідною установою аналітико-прогнозного супроводження діяльності Президента України.

Основними завданнями Інституту, що стосуються безпосередньо питань нац.безпеки, є такі:

  • наукове супроводження здійснення Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України повноважень у сфері національної безпеки України;
  • дослідження проблемних питань економічного, демографічного, соціального, гуманітарного, етнополітичного, воєнно-політичного, зовнішньополітичного, інформаційного, екологічного розвитку України;
  • дослідження та моніторинг регіональних аспектів суспільного розвитку.

Серед наукових підрозділів НІСД, які безпосередньо займаються аналітичним супроводом різних сфер безпеки можна виділити: відділ глобалістики та безпекових стратегій, відділ оборонних стратегій та військово-технічної політики, відділ стратегії реформування сектору безпеки, відділ етнополітики та внутрішньополітичної безпеки, відділ енергетичної та ядерної безпеки, відділ техногенної та екологічної безпеки.

Підготовка високопрофесійних кадрів для системи державного управління Україні ведеться в Національній Академії державного управління при Президентові України. У структурі Академії з 2000 року діє кафедра національної безпеки, де зокрема готуються фахівці для державного управління сферою національної безпеки, стратегічного планування політики національної безпеки.

В 1993 році Національною академією наук України створена Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ).

Науково-аналітичною діяльністю займаються й суб’єкти сектору безпеки, наприклад, до завдань Служба безпеки України (СБУ) як спеціально уповноваженого органу державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності, зокрема, належать добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України.

СБУ відповідно до своїх  основних  завдань здійснює  інформаційно-аналітичну  роботу  в інтересах  ефективного  проведення  органами  державної  влади  та управління  України  внутрішньої  і  зовнішньої  діяльності, вирішення проблем  оборони,  соціально-економічного будівництва, науково-технічного  прогресу,  екології  та  інших  питань,  пов'язаних з національною безпекою України.

У складі Міністерства оборони України діє Головне управління розвідки (ГУР). Згідно із Законом України “Про розвідувальні органи України” ця установа здійснює розвідувальну діяльність у воєнній, воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній, інформаційній, екологічній сферах.

На Головне управління розвідки України покладається зокрема і завдання добування, аналітичної обробки та надання органам державної влади розвідувальної інформації. Згідно із Законом України “Про розвідувальні органи України” та Указом Президента України інформаційні та інформаційно-аналітичні матеріали Головного управління розвідки Міністерства оборони України надаються Президенту України, Голові Верховної Ради України, Прем’єр-міністру України, Міністру оборони України, начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України та іншим визначеним споживачам.

Соціально-політичні трансформації в будь-якій країні потребують послуг інформаційно-аналітичних центрів, функціями яких є задоволення потреб держави в акумуляції її інтелектуального ресурсу і стимулюванні науково-технічного прогресу. В Україні найбільш відомими неурядовими організаціями що займаються дослідженнями питань національної безпеки є Рада із зовнішньої та безпекової політики, Асоціація розвитку та безпеки, Академія безпеки відкритого суспільства, Група Стратегічних та Безпекових Студій, Центр воєнної політики та політики безпеки тощо.

Важливість неурядових аналітичних центрів для влади і суспільства визначається їх природою, завданнями та функціями, які вони виконують. По-перше, неурядові аналітичні центри акумулюють знання і досвід експертів, вони здатні пропонувати державним органам власний, незалежний аналіз ситуації, прогноз розвитку та можливі варіанти політичних рішень, у т.ч. альтернативних. По-друге, будучи елементами громадянського суспільства, неурядові аналітичні центри, з одного боку, здатні визначати, артикулювати і просувати інтереси та цінності суспільства, враховуючи їх при розробці пропозицій і рекомендацій для інститутів влади. З іншого боку – дослідження, що їх здійснюють та оприлюднюють неурядові аналітичні центри, сприяють формуванню громадської думки, підвищенню громадянської активності та вимогливості до влади, активізації громадянських позицій у суспільстві загалом. По-третє, неурядові аналітичні центри є ефективним інструментом суспільного контролю над діями влади - оскільки предметом їх досліджень та аналізу є саме публічна політика, наміри, рішення і дії інститутів влади та їх оцінка з позицій інтересів суспільства

Проблеми комунікації державної влади і науки в сучасній Україні

У процесах комунікації державної влади і науки в сучасній Україні існують групи проблем, що знижують ефективність державного управління.

1. Відсутність активного попиту з боку суб’єктів державного управління на професійну науково-експертну підтримку процесу прийняття рішень. Зазначена проблема включає в себе відсутність розуміння і мотивації з боку політиків і чиновників в науково-експертної підтримки, співпраця з заангажованим фахівцями, «купівля» експертних думок тощо.

2. Ідейна несумісність окремих представників державної влади та науки, відсутність політичних механізмів зближення ідейних позицій.

3. Низька якість науково-експертних розробок, слабка конкурентоспроможність українських науково-експертних організацій, що, частково,викликано браком конкуренції на ринку науково-експертних послуг в сфері державного управління та корупцією при розподілі державного замовлення на науково-експертні розробки. Окрему проблему становить відсутність чітких критеріїв і методів оцінки результатів наукових робіт.

4. Не отримали широкого розповсюдження незалежні недержавні «фабрики думки», а державна і академічна наука практично втратила свій потенціал.

5. Особливістю пострадянської експертної науки є високий ступінь політизації концепцій безпеки. Тобто «чистої», академічної теорії в області безпеки поки не існує, наука і політика в даному випадку тісно переплетені. Це пояснюється, з одного боку, тим, що сама проблематика, будучи тісно пов'язаною з політичними інтересами, змушує фахівців писати «на злобу дня». З іншого боку, в силу різних причин (історичних, ідеологічних, матеріальних та ін.) вчені пострадянських країн часто поєднують академічну кар'єру з політичною діяльністю.

Пропозиції щодо вдосконалення процесу інституціоналізації науково-експертної діяльності в Україну

Методами стимулювання попиту на науково-експертні роботи задля цілей державного управління можуть стати:

  • введення обов'язкової наукової експертизи проектів нормативних актів, а також наукової експертизи діючих нормативних правових актів;
  • розширення практики обов'язкового застосування громадської експертизи нормативних правових актів;
  • розширення практики публічного обговорення проектів нормативних правових актів;
  • введення вимоги про обов'язкове проведення конкурсу проектів при розробці найважливіших нормативних правових актів;
  • фінансове стимулювання замовлення на науково-експертні роботи з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
  • розвиток системи атестації наукових експертів, акредитації науково-експертних організацій, створення саморегулюючих організацій у цій сфері, розвиток стандартизації цих видів робіт і послуг,посилення особистої відповідальності науковців та експертів за результати виконаних робіт та надані послуги.

Підсумовуючи вищесказане, приходимо до наступних висновків.

Перше. Україна гостро потребує інтелектуальної підтримки процесів прийняття державно-управлінських рішень. Вирішити цю проблему дозволяє інституціоналізація науково-експертного супроводу державного управління, насамперед розробка проекту закону «Про науково-експертний супровід державного управління». Мета проекту - створення реальних механізмів участі аналітиків та експертів у прийнятті державно-управлінських рішень.

Друге. У державі принципово важливо сформувати сучасну інфраструктуру аналітичної діяльності, яка повинна включати тісну взаємодію державних і недержавних аналітичних центрів; системи фінансування, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, методичну та видавничу бази, інтернет-ресурси, офіційну статистику, банки та архіви аналітичної інформації.

Третє. Формування і становлення професійного співтовариства аналітиків, експертного середовища. Посилення відкритості аналітичної діяльності, її результатів, участь у ній національного інтелекту та організацій громадянського суспільства.

Четверте. Формування Етичного кодексу аналітика/експерта (за аналогією із західними зразками). Наявність морально-гуманістичного фундаменту науково-експертної діяльності, необхідність якого обумовлена тим, що будь-яке наукове знання, як показав досвід двох світових воєн, може бути спрямована як на благо людства так і на зло. Етика сучасного експерта-аналітика повинна бути такою, щоб зберегти рівновагу між науковим і відстаючим від нього моральним прогресом, мати відповідальність за використання інтелектуального продукту в інтересах суспільного блага. Необхідно створити ціннісно-нормативний базис науково-експертної діяльності як специфічної системи норм і цінностей, що регулюють діяльність аналітика.

МАРУТЯН РЕНА, кандидат історичних наук,

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ