UkrEngRus

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

За час свого існування людство безповоротно знищило біля 300 млрд. т кисню, замінивши його шкідливими сполуками, з яких кисень вже не може утворитися.

На Землі приведено у повну непридатність для ведення сільського господарства 1,5 – 2,0 млрд. га раніше родючих ґрунтів.

В результаті антропогенної діяльності температура атмосфери з початку XХ сторіччя зросла приблизно на 2 – 3 градуси за Цельсієм.

Наша цивілізація за станом технологій, можливостями біосфери досягла критичної межі через перенаселеність планети.***

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

В Україні протягом року в атмосферу надійшло 6,7 млн.т забруднюючих речовин, на підприємствах України утворилось 419,2 млн. т небезпечних відходів. З природних водних об’єктів України забрано 14,8 млрд. м3 води, у водойми скинуто 1,7 млрд. м3 забруднених стоків.

Різко знизився загальний рівень здоров’я населення України. У 2015 році  померло 594 тис. 800 осіб, народилось 411 тис. 800 осіб.

Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз.

В Україні ВІЛ-інфіковані 185 147 осіб, хворі на СНІД 38 455 осіб.***

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

Зростання обсягів нелегальної міграції в Україну становить реальну загрозу для суспільної безпеки. Україна входить у першу п’ятірку країн, де проживають міжнародні мігранти (6,8 млн. осіб).

Нелегальні мігранти здійснюють на території України кримінальні злочини, загострюють санітарно-епідеміологічну ситуацію.

Зростає рівень криміналізації суспільства. В Україні протягом 2015 року виявлено 5 млн. 651 тис. 824 злочина, засуджено 947тис. 983 особи.***

Загрози самозбереженню та розвитку людини:

В Україні порушуються права і свободи людини. Правоохоронними органами застосовуються необґрунтовані затримання та арешти.

Широко розповсюджене незаконне насильство для отримання зізнання у скоєнні злочину.

Порушуються права власності, зокрема, незаконні захвати земель або іншої власності всупереч закону.

Воєнна доктрина РФ в переліку загроз містить розширення НАТО і нарощування можливостей США та альянсу в цілому..***У Стратегії Національної безпеки США дії Росії кваліфіковані як агресія що потребує протидії.. ***Глави оборонних відомств країн ЄС погодили новий план оборони і безпеки та домовилися створити новий штаб і спільні сили швидкого реагування..***Євросоюз створить новий Генеральний директорат з питань оборони, промисловості та космосу для допомоги у фінансуванні, розвитку та розгортанні збройних сил..***

 

Шарон Л. Каудел (Техаський А&M Університет) та Стефан де Шпігеляйре (Гаагський центр стратегічних досліджень): Нова "генерація" стратегій національної безпеки ("NSS") виникла протягом останніх років та різко відрізняється від  попередніх її варіантів. Ці нові NSS спрямовані на вирішення внутрішніх і зовнішніх, техногенних та природних проблем безпеки. Не обмежуючись політикою виявлення та упередження вже відомих загроз, вони відображають більш адаптивний, «надзвичайний» підхід до  вирішення проблем безпеки, що виникають. Як результат: нові практичні механізми міцно закріплені в пріоритетах політики та бюджетного циклу, завдяки чому уряди можуть більш швидко виявляти, розставляти пріоритети та планувати свою діяльність в умовах викликів безпеки, що постійно змінюються. Важливо відзначити, що СНБ не просто визначає загальні цілі та принципи безпеки для оборонної та  безпекової організацій, але й вимагає відповідних зусиль від "усього уряду", і навіть більше - від "усього суспільства".

У статті представлено перший досвід двох «адаптерів» цього нового типу NSS - Нідерландів та Сполученого Королівства (Великої Британії). Він базується на загальнодоступній документальній інформації, особистому досвіду участі автора в ініціативах уряду Нідерландів у сфері національної безпеки, інтерв'ю з окремими посадовцями Нідерландів і Великобританії у середині-кінці 2009 року та додаткових коментарях спеціалістів на початку 2010 року (4). Нідерланди «генерували» свою NSS («національні рамки стратегії» та «стратегічну робочу програму») у травні 2007 року. Великобританія офіційно прийняла NSS у березні 2008 зі значним її оновленням у червні 2009 року. Бажання покращити процес прийняття рішень виникло на підставі розпочатого в Нідерландах NSS Проекту. Внутрішні потреби стали мотивацією  роботи над стратегією і у Великобританії, але зовнішні дослідження та тиск надали цьому процесу додаткового імпульсу.

 

Проект національної безпеки Нідерландів (5)

Голландія, маленька країна, яка регулярно стикається з суворими природними та геополітичними викликами, має довгу і насичену історію боротьби за безпеку. Наприклад, в 1953 році повінь з Північного моря перенавантажив існуючі засоби захисту та привів до загибелі майже 2000 осіб, довівши таким чином, що Нідерланди, країна з більш ніж половиною населення, що проживає в районах нижче рівня моря, стикається з реальною загрозою великих повеней. Більш недавні інциденти національного рівня включають катастрофу внаслідок феєрверку в Енсхеде у 2000 році, під час якого було 22 вбито 950 поранено, політично мотивовані вбивства політика Піма Фортайна та журналіста Тео ван Гога у 2002 і 2004 роках відповідно та загрози від терористичної мережі Hofstadgroep протягом 2004-2005 років.

Терористична атака в США у вересні 2001 та отримані з цього уроки змусили багато європейських урядів, в тому числі Нідерландів, переглянути свої підходи до забезпечення власної безпеки. Уряд Нідерландів звернувся у 2001 році до «RAND Europe» (європейська складова відомої американської корпорації RAND – прим.) за допомогою у вивченні того, яким чином адаптували свої національні структури та механізми забезпечення безпеки після нападів 9/11. «RAND Europe» (2002) запропонував чотири конкретні рекомендації:

1.       Нідерланди потребують більш широкої стратегії національної безпеки;

2.      Ця стратегія повинна базуватись на принципах планування, виходячи з наявних можливостей (новий підхід до планування у сфері безпеки, який RAND вперше запропонував Міністерству оборони США та який отримав свій подальший розвиток у міністерствах оборони багатьох європейських країн);

3.      Ключові функцій безпеки, які є загальними для всіх, повинні вирішуватися першочергово, переважно – завдяки покращенню взаємодії між усіма причетними до цього структурами та певною мірою - шляхом незначної реструктуризації, як це було зроблено Департаментом національної (внутрішньої) безпеки  США ( DHS);

4.      Більшої уваги слід приділяти ретельній оцінці самого підходу до забезпечення безпеки.

Нідерландські посадовці визнали існуючі слабкості. Вони дійшли висновку, що уряд при розробці та реалізації окремих стратегій безпеки повинен перейти від спирання на окремі міністерства чи установи до більш комплексного підходу до вирішення проблем національної безпеки. На початку 2004 року уряд приступив до розробки більш жорсткого підходу до процесу планування у сфері безпеки. Він ініціював проведення ряду внутрішніх та зовнішніх досліджень, які виявили наступне:

1.      Нації не вистачає структурних рамок для встановлення пріоритетів у сфері національної безпеки;

2.      Деяким державним відомствам та установам бракує розуміння самих ризиків безпеки;

3.      Процес розробки політики у сфері національної безпеки є недостатньо активним (6).

Керівна група цивільних службовців високого рівня, під егідою Міністерства внутрішніх справ та у справах Королівства (MIKR), розпочала міжвідомчу роботу з розробки стратегічного підходу, який отримав назву Проект Національної Безпеки (Проект). Обґрунтовуючи стратегію забезпечення безпеки, MIKR (2006) визначила, що СНБ повинна створити умови для кращого обміну інформацією та взаємодії і тим самим – сприяти підвищенню безпеки міжнародних, національних та місцевих органів влади, приватного бізнесу та громадян. Інші існуючі стратегічні документи, такі як Політичний (стратегічний) план кризового управління на 2004-2007 роки, орієнтовані лише на одну спеціалізовану область, таку, як «менеджмент наслідків», але не на повний спектр "ланцюга безпеки", який включає елементи упередження (профілактики), захисту/забезпечення готовності, реагування та відновлення . На той час Нідерландам також бракувало можливостей щодо оцінки і визначення пріоритетності ризиків та здійснення системного розподілу ресурсів, що ще більше ослаблювало підхід до прийняття рішень у сфері безпеки.

Керівний комітет та початкова фаза роботи

Керівна група приступила до реалізації Проекту з вивчення існуючих «політик» (стратегій) центрального уряду у сфері запобігання соціальним потрясінням. В ході цього процесу було знайдено визначення для деяких важливих понять, для багатьох з них - вперше. «Національна безпека» на той час була визначена як "захист Королівства Нідерландів та його громадян, а також основних цінностей, що ми їх поділяємо. Національна безпека вважається під загрозою, коли життєво важливим інтересам нашої країни та/або суспільства загрожують у такий спосіб, що це (потенційно) може призвести до соціальних потрясінь. Національна безпека є ланкою усього ланцюга безпеки" (MIKR, 2006a, стор 1).

Чітке визначення життєво важливих інтересів і загроз  зумовило структуру дослідження. Життєво важливі інтересами було названо:

1.      Територіальна безпека, визначена як непорушне існування Нідерландів в якості незалежної держави;

2.      Фінансова безпека, ефективна та дієздатна економіка;

3.      Екологічна безпека, спроможність навколишнього середовища до самовідновлення у випадку нанесення йому шкоди;

4.      Фізична безпека , невразливе існування усього людства в середовищі його проживання в межах країни;

5. Соціальна і політична стабільність, сприятливий соціальний клімат, при якому групи можуть співіснувати в рамках демократичної держави в умовах верховенства закону та дотримуватися спільних цінностей.

Загрози були структуровані в групи:

1.      Класичні загрози - такі як погіршення міжнародного миру і безпеки, тероризм;

2.      Соціально-економічні – такі, як у сфері цифрових технологій та фінансова нестабільність;

3.      Природні, такі, як зміна клімату та стихійні лиха.

Конкретні приклади наводились для кожної групи загроз. Наприклад, класичні загрози включили «недієздатні держави», катастрофічний тероризм та глобальний обіг наркотиків. Замість залучення зовнішніх комісій експертів для вивчення фактичних та очікуваних наслідків впливу загроз національній безпеці, як це практикувалось в багатьох інших країнах, уряд Нідерландів вирішив сам провести "необмежену будь якими рамками" внутрішню оцінку ефективності безпеки.

Кожен департамент здійснив власну оцінку своєї діяльності в рамках певних категорій загроз (інцидентів) з метою визначення «сліпих зон» та «вузьких місць» у внутрівідомчому процесі планування та організації роботи. Потім, кожен департамент надав свої коментарі щодо внутрішніх оцінок інших відомств. Результати, отримані у травні 2006 року були невтішними: у тих, хто відповідав за боротьбу з загрозами та конкретними інцидентами, не було механізму доступу до інформації, аналізу та політики, що є вкрай необхідним для забезпечення активного підходу. Крім того, було важко розставити пріоритети національної політики в умовах відсутності базових рамок прийняття рішень у сфері безпеки, які б зменшували ймовірність виникнення конфліктів інтересів між окремими міністерствами і відомствами та визначали, які інтереси повинні превалювати та за яких умов. Одночасно з проведенням «самооцінки», уряд доручив Гаагському Центру стратегічних досліджень ("HCSS"), нідерландському «мозковому центру», надати підтримку міжвідомчій роботі щодо проведення поглибленого порівняльного аналізу існуючих національних стратегій. HCSS було проаналізовано 25 різних національних стратегій безпеки, а також узагальнено глибинні зміни у стратегії розвитку приватного сектора.

Враховуючи висновки, отримані від проведення «самооцінки» та міжнародного порівняльного аналізу, робоча група приступила до розробки першої НСС Нідерландів. Метою було не розробка докладного плану, а скоріше - загальних рамок, що визначають стратегічні напрями докладання зусиль у сфері політики національної безпеки. Окремі міністерства та місцеві органи влади, у свою чергу, повинні розробити власні стратегії нижчого рівня, засновані на проголошених загальних принципах. NSS включила до себе  методологічні інновації у підтримку запровадження «загально-урядового підходу»: стратегічний прогноз (моделювання довгострокового розвитку подій, що потенційно впливають на національну безпеку, зроблене на підставі багаточисельних часткових прогнозів та аналізу існуючих тенденцій), системна національна оцінка ризиків (порівняння різних факторів ризику у контексті ймовірності їх виникнення та можливих наслідків), та планування, основане на наявних можливостях (прийняття рішення щодо завдань та можливостей, необхідних для запобігання та/або готовності до протистояння різним загрозам). Документ також окреслив сфери відповідальності всіх суб’єктів забезпечення національної безпеки, акцентуючи увагу на необхідності більш активного залучення до цього процесу  неурядових організацій (особливо - приватного сектору).

Стратегічний прогноз у сфері безпеки

Уряд Нідерландів протягом певного часу виступає ініціатором проведення та використання стратегічних досліджень у сфері прогнозування (7). Більшість департаментів регулярно проводять структурні навчання з метою оцінки майбутніх подій, які можуть вплинути на їх сфери відповідальності. До прийняття СНБ, фактично не існувало органу або механізмів, які  б дозволяли вивчати та узагальнювати практичні аспекти докладання зусиль у сфері стратегічного прогнозування.

Ця проблема стала болісно очевидною під час першої наради посадових осіб, відповідальних за здійснення прогностичних досліджень на дуже чутливому напрямку безпеки - водних ресурсів. Національний координатор по боротьбі з тероризмом здійснював підготовку масштабних навчань з відпрацювання дій за різними можливими сценаріями терористичних атак, але жоден з цих сценаріїв не враховував інфраструктуру управління водними ресурсами країни. В Міністерстві транспорту, громадських робіт та управління водними ресурсами були змодельовані різні сценарії зміни клімату та їх наслідки для Нідерландів. Однак жодна з цих моделей не передбачала у якості одного з сценаріїв ймовірну терористичну атаку на елементи  інфраструктури управління водними ресурсами. Стало очевидним, що ефективність прогнозування може бути в значній мірі збільшена завдяки знаходженню механізмів капіталізації здійснюваних зусиль у цій сфері, головним чином - шляхом зведення в єдине різних оцінок та точок зору. Як результат реалізації Проекту СНБ, Департамент цивільної служби Нідерландів на теперішній час готує періодичну доповідь щодо результатів проведення "стратегічних досліджень". Документ містить перелік нових проблемних питань у сфері безпеки, які були виявлені  в Нідерландах та в ході інших навчань у сфері стратегічного прогнозування, які заслуговують на більш пильну увагу.

Національна оцінка ризиків

Ще одне нововведення НСС в Нідерландах – це загальнодержавна національна оцінка ризиків. Національна Програма у сфері безпеки здійснює трансформацію безпекових проблем, що виявляються у ході стратегічних досліджень, та/або інших потужних імпульсів (таких, як фінансова криза) у конкретні сценарії. Останні підлягають ранжуванню за наступними критеріями: 1) наскільки ймовірно, що вони відбудуться в Нідерландах; 2) наскільки серйозними їх наслідки будуть для інтересів національної безпеки.

Результатом цього нововведення стала матриця річної національні оцінки ризиків, яка зводить воєдино найцінніше з колективної думки усієї цивільної служби щодо релевантної важливості ризиків безпеки. Документ подається Кабінету міністрів в рамках бюджетного циклу, коли приймаються рішення про асигнування на наступний рік, а також у парламент, завдяки чому він стає доступним широкій громадськості. Результатом є більш широка і безпристрасна дискусія щодо пріоритетності загроз національній безпеці, ніж та, що обмежується рамками більш сенсаційних повідомлень в ЗМІ або політичних дебатів.

У головному керівному  документі, який визначає порядок діяльності на цьому напрямку, описано національний метод оцінки ризиків. Настанова дозволяє здійснювати оцінку масштабності різного роду лих та кризових сценаріїв, а також ймовірність виникнення конкретних подій та потенційного ступеню їх впливу.

Посадові особи, які надали свої коментарії з цього приводу, наголошували на тому, що аналітичні рамки та методологія, що використовуються, забезпечують цілком зрозумілий процес переходу від загроз до сценаріїв, далі - від сценаріїв до діаграми оцінки ризиків та далі, від цих висновків, - до конкретних можливостей і завдань, і, таким чином, - до інвестицій в людські і матеріальні ресурси.

В результаті отримується регулярна, інтегрована та системна оцінка типів подій і їх наслідків. Організація економічного співробітництва та розвитку (2009, стор 40) оцінила ці зусилля, зазначивши, що Нідерланди та Великобританія запровадили найкращу практику оцінки ризиків, розробивши інноваційні інструменти, які допомагають політикам порівнювати численні ризики та приймати обґрунтовані рішення по найбільш важливим з них.

Така практика полегшує роботу над зменшенням впливу ризиків внаслідок міграції та інших негативних проявів. Кожна річна національна оцінка ризиків додає, при необхідності, нові загрози, які виявляються в ході процесу стратегічного прогнозування. У 2007 році до них включено зміни клімату, безпека енергопостачання, поляризація і радикалізація суспільства. У доповідях 2008 та 2009 років проаналізовано 33 сценарії, в тому числі, щодо поставок газу, екстремальних погодних явищ та проникнення злочинного світу у бізнес.

Наявність аналізу наслідків сприяла процесу прийняття рішень. Наприклад, перша публічна національна оцінка ризиків, що надійшла у нідерландський парламент у травні 2008 року, ідентифікувала пандемію грипу як більш ймовірну та серйозну за своїми наслідками загрозу, ніж терористичний акт. Цей аналіз - що на той момент стало несподіванкою для багатьох - спонукав уряд прийняти ряд конкретних превентивних заходів, які зробили Нідерланди більш підготовленими до пандемії "свинячого грипу" у 2009 року, ніж це було б без національної оцінки ризиків.

Планування на основі наявних можливостей

Третя найважливіша інновація у підході Нідерландів до НСС полягає у тому, що всі сценарії, які включені до національної оцінки ризиків, підлягають загальнодержавному дослідженню на предмет наявності відповідних потенціалів (9). Відповідно до MIKR (2006b), це означає, що уряд визначає життєво важливі інтереси, які потребують захисту, та ресурси, які потрібно мати для того, щоб це зробити. Сценарії загроз допомагають у визначенні можливостей, необхідних для боротьби з цією загрозою, розрив між наявними та необхідними можливостями, а також те, яким чином наростити необхідні можливості за рахунок співробітництва та оптимізації - все це знову - у загальнодержавному (на урядовому рівні) форматі. Це посилило спроможність виконавчої  і законодавчої гілок влади країни, навіть на суб-національному рівні, визначати, які ризики створюють загрозу національній безпеці і яким чином до них необхідно готуватись та реагувати на практиці - незалежно від їх витоку або характеру.

Міжнародні аспекти

У процесі розробки нового методу планування безпеки, уряд Нідерландів прагнув використовувати найкращий досвід інших країн і міжнародних організацій. Уряд був і залишається однією з рушійних сил використання кращого досвіду у процесі загальнодержавного безпекового планування. На самих початкових етапах тісні робочі контакти з Секретаріатом цивільних сил Офісу Кабінету міністрів Великобританії в значній мірі сприяли розробці національного методу оцінки ризиків. У вересні 2006 року MIKR також провів невелику міжнародну конференцію за участю представників США, Великобританії, Канади, Швейцарії, Німеччини та Нідерландів, яка була присвячена питанням стратегічного аналізу урядового рівня, здійснюваного в інтересах планування на основі оцінки ризиків та наявних можливостей (MIKR, 2006b ; взяв участь автори цієї статті). Конференція сприяла кращому розумінню принципів планування на основі наявних можливостей, важливості оцінки ризиків і загроз, фактору партнерства з громадсько-приватним сектором, ролі і відповідальності місцевих властей, а також використання стратегічного прогнозування у вивченні майбутнього середовища загроз.

Учасники конференції дійшли згоди з кількох питань. Представлені країни теж мали подібний загальний концептуальний підхід до здійснення аналізу у сфері національної безпеки та планування. Підхід, який є чітко орієнтованим на сукупність оцінки ризиків. Учасники також вказали на існування «напруженості» між вирішенням завдань протидії тероризму та реагуванням на інші, «нетерористичні» події при реалізації «загальнебезпекового підходу». Цей підхід охоплює весь ланцюг проблем безпеки: від питань запобігання до реагування та відновлення. Учасники знайшли багато очевидних викликів, які існували  у процесі прийняття стратегічних рішень з безпекових питань, таких, як горизонтальна і вертикальна інтеграція та роль уряду, приватного сектору та неурядових організацій. Вони також припустили, що політичні погляди завжди є фактором, що створює як додаткові можливості, так і виклики. Нарешті, вони дійшли висновку, що різні підходи до вирішення проблем національної безпеки не є бездоганними: різні держави ще продовжують розробляти концепції національної безпеки, принципи, критерії для знаходження оптимальних стратегічних рішень та варіанти ресурсного забезпечення.

Стратегія національної безпеки і Робоча Програма на 2007-2008 роки

Кульмінацією "належної обережності" Нідерландів до питання розробки національних підходів у сфері безпеки став документ, який був прийнятий у травні 2007 року під назвою «Стратегія національної безпеки та Робоча програма на 2007-2008 роки» (Робоча Програма). У передмові, Прем'єр-міністр Нідерландів «просто і елегантно» говорив про безпеку, як "наріжний камінь суспільства, у якому люди відчувають себе вільно та невимушено". Сам документ відносно короткий - всього 52 сторінки - пояснює, чому стратегія необхідна, надає визначення поняття національної безпеки, її форм і методів, конкретні функції всіх учасників безпекового процесу та міжнародний контекст. У документі також висвітлюється:

• мета та структура національної робочої програми у сфері безпеки на 2007-2008 роки;

• вибір високопрофільних, багатогранних напрямів, що потребують уваги у довгостроковій перспективі (зміна клімату, поляризація/радикалізації суспільства, забезпечення енергопостачання);

• описання інформаційного продукту (доповідь за результатами стратегічного прогнозування, середньостроковий аналіз, національна оцінка ризиків, стратегічне планування);

• необхідні національні і міжнародні мережі для зміцнення національної безпеки;

• оцінка програм (пропозиції щодо посилення влади та системи управління, методологічна оцінка, огляди якості та політики).

Робочий метод, представлений у Робочій Програмі, передбачає проведення стратегічного (довгострокового) прогнозування кожні два роки; щорічне визначення напрямів загроз для поглибленого аналізу та двічі на рік - оцінку короткострокових загроз у масштабі уряду. Щорічно повинна бути підготовлена національна оцінка ризиків. Метод проведення оцінки передбачає три етапи:

1.      Загальноурядовий аналіз загроз та оцінка ризиків (що слід очікувати  Нідерландам?);

2.      Стратегічне планування (чи мають Нідерланди необхідні можливості?);

3.      Наступні дії (яким чином та на яких напрямах необхідно зміцнити рівень національної безпеки?).

На першому етапі виявляються ризики для життєво важливих інтересів та робиться їх порівняний аналіз, завдяки чому розставляються пріоритети. В ході стратегічного планування уряд визначає можливості, які необхідні для того, щоб протистояти ризикам відповідно до рівня їх пріоритету. Планування визначає можливості вже на місці – будь-то урядом, діловими колами, громадськими організаціями, міжнародною спільнотою, або самими громадянами. На цьому етапі має бути зроблений вибір ресурсів, які необхідно застосувати. Останній етап, наступні дії, є кроком до реалізації. Він передбачає трансформування зробленого вибору у способи, якими вони повинні бути втілені у життя: такі, наприклад, як політичні або регуляторні заходи.

Останній пункт дуже важливий: як зазначалось раніше, СНБ суттєвим чином посилила загальноурядові можливості у порівнянні з потенціалом існуючої організаційної структури. Вона відповідає за "загальну картину" національної безпеки. Це забезпечує наявність життєво важливих макро-аналітичних оцінок загроз безпеки та можливостей, необхідних для реалізації більш інформаційно-забезпеченої політики, стратегії та ґрунтовного вибору ресурсів. Але як тільки ці макро-рішення приймаються, система управління по суті залишається тією ж самою: окремі питання безпеки "повертаються до профільних департаментів для розробки відповідних планів та їх оперативної реалізації. Нова NSS є повністю сумісною з існуючою системою управління, тому це полегшило процес впровадження передбачених нею механізмів у діяльність міністерств та інших державних установ.

Один з розділів Робочої Програми присвячений питанням реалізації, розкриваючи те, яким чином  національна стратегія повинна бути реалізована. Це включає в себе особливості повноважень та управління для всіх учасників процесу, а також те, що необхідно забезпечити на всіх ланках ланцюга безпеки - до, під час і після закінчення кризи. Проте, процедура здійснення влади і управління однакові на всіх етапах та включає:

1.      Збір та аналіз інформації;

2.      Обробку інформації та підготовку на її основі пропозицій для прийняття рішень;

3.      Прийняття рішень;

4.      Імплементацію та контроль за виконанням.

У цілому, Робоча Програма призначена для трансформування досить специфічного бачення Нідерландами проблем безпеки в конкретні, чіткі підходи для досягнення цієї безпеки. На відміну від більш традиційних стратегічних документів, які обмежені часовими рамками, поточними потребами у галузі безпеки та можливими масштабами застосування державної влади, Робоча Програма є завжди актуальною та забезпечує постійну адаптацію стратегій до мінливих умов безпеки.

Поточний стан справ ": Імплементація та виклики, що залишаються

У доповіді щодо прогресу у сфері національної безпеки 2008 року (тер Хорст, 2008) міністр внутрішніх справ та у справах Королівства Нідерландів здійснив оцінку виконання НСБ. Вона містила, наприклад, результати Національний оцінки ризиків 2007 року, реакцію уряду на визначені конкретні загрози, рекомендації щодо загальних можливостей тощо.

Наші бесіди з представниками HCSS і MIKR у середині-2009 свідчили про їх задоволення Робочою Програмою та відповідною діяльністю. Не дивно, що основний акцент наряду з Робочою Програмою та її аналітичним етапом був зроблений на національному інструменті оцінки ризиків, який згадувався раніше - Національній Програми Забезпечення Безпеки: Методологічній Настанові з питань здійснення Національної оцінки ризиків (MIKR, 2008a), яка у жовтні 2009 року була адаптована з новим документом: «Робота з Сценаріями, Оцінкою Ризиків і Можливостей в Національній Стратегії Безпеки в Нідерландах». Проте, нідерландські посадовці висловлювали побоювання, що останній крок - розвиток можливостей - становитиме значні труднощі. Можливості важко розвивати, часто – дорого. Крім того, повинна бути підтримка з боку міністерств, відповідальних за їх надання. Це може потребувати організаційних змін та входити у конфлікт з певними політичними рішеннями. Через наявність взаємозалежності міністерств та всередині самих відомств, окремі міністри стикаються з проблемами у побудові збалансованого набору можливостей. Посадовці наголосили, що практичне застосування методології, побудованої на основі можливостей, залишається складним. В деяких з міністерств все ще ведеться боротьба навколо переліку завдань або не можуть домовитися, які можливості необхідні. Вони відзначили, що MIKR продовжує удосконалювати список можливостей та базований на аналітиці процес прийняття рішень. Вони також заявили, що MIKR необхідно зміцнити критерії оцінки впливу можливостей.

Читати повністю англійською мовою